МАКЛАКО́В Микола Олексі­йович (Маклаков Николай Алексеевич; 09(21). 09. 1871, Москва — 05. 09. 1918, там само) — російський політичний діяч. Закін. Моск. університет зі ступ. канд. (1893). У 1894–1900 — податк. ін­спектор у Владимир. губ.; 1900–06 — нач. від­ділу Тамбов. казен. палати (обидві — Росія); 1906–09 — управляючий Полтав. казен. палати (1909 очолив комісію з благоустрою міста до при­їзду царя Миколи ІІ з нагоди 200-річчя Полтав. битви); 1909–12 — губернатор Черніг. губ. (обра­ний почес. чл. Черніг. від­ділу Рос. товариства Червоного хреста); 1912–15 — міністр внутр. справ Росії. Дотримувався крайніх монархіч. по­глядів. На посаді міністра заборонив публічне від­значе­н­ня 100-річчя від дня народж. Т. Шев­ченка, припинив діяльність понад 100 громад. організацій і т-в. Під час Лютн. революції 1917 заарешт. у Петро­граді (нині С.-Пе­­тербург), улітку 1918 пере­ведено до Мос­кви. Із поч. т. зв. червоного теро­ру роз­стріляно більшовиками.