Маковецький Сергій Васильович
МАКОВЕ́ЦЬКИЙ Сергій Васильович (13. 06. 1958, Київ) — актор. Нар. арт. РФ (1998). Лауреат Міжнар. театр. фестивалю «Золотий лев» (Львів, 1996, Ґран-Прі). Закін. Вище театр. училище ім. Б. Щукіна (Москва, 1980; викл. А. Казанська, В. Поглазова). Від 1980 — актор Театру ім. Є. Вахтангова у Москві. Водночас працює в інших театрах, серед яких: Моск. ТЮГ, «Соврємєннік», театр ім. К. Станіславського. У кіно дебютував 1982, зігравши роль розвідника-одесита у фільмі «Взяти живим» (реж. В. Лисенко). Виконавець ролей у кінокартинах укр. реж.: Чумак («Екіпаж машини бойової», 1983, реж. В. Василевський), Семен Котко («Я, син трудового народу», 1983, реж. В. Стрєлков), Чекіст («На вістрі меча», 1986), Льоша («Дитина до листопада», 1992; обидві — реж. О. Павловський), Тихомиров («Три історії», 1997), Чоловік («Одвічне повернення», 2012; обидва — реж. К. Муратова), Едуард Андестенд («З днем народження, королево!», 2005, реж. Т. Магар), Кратков («Я рахую: один, два, три, чотири, п’ять», 2007, реж. Л. Казберова). Озвучив Князя Київського в серії рос. повнометраж. анімац. фільмів — «Альоша Попович і Тугарин Змій» (2004), «Ілля Муромець і Соловей-Розбійник» (2007), «Три богатирі і Морський цар» (2016). М. — виконавець як склад. психол. партій у драм. сюжетах, так і ексцентр. ролей в комедіях і водевілях.
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Негус («Містерія-буфф» В. Маяковського), Городничий («Ревізор» М. Гоголя), Тригорін («Чайка» А. Чехова), Яґо («Отелло» В. Шекспіра), Хіґґінс («Піґмаліон» Б. Шоу); у кіно — Рилєєв («Мати», 1989, реж. Г. Панфілов), Макаров («Макаров», 1993), отець Іонін («Піп», 2009; обидва — реж. В. Хотиненко), Трофим («Прибуття поїзда», реж. О. Хван, Д. Месхієв, О. Балабанов, В. Хотиненко), Олег («П’єса для пасажира», реж. В. Абдрашитов; обидва — 1995), Іоган («Про виродків та людей», 1998), Бєлін («Брат–2», 2000), Корон («Жмурки», 2005; усі — реж. О. Балабанов), Кукушкін («Ретро утрьох», 1998, реж. П. Тодоровський), Іваницький («Ключ від спальні», 2003, реж. Е. Рязанов), Вчений-фізик («12»), Фіма Петров («Ліквідація»; обидва — 2007, реж. М. Михалков), Штрум («Життя і доля», 2012; обидва — реж. С. Урсуляк), Меншиков («Петро Перший. Заповіт», 2011, реж. В. Бортко).
Рекомендована література
- Мартынов В. Интеллигент в маминой кофте // Экран. 1993. № 4;
- Режиссеры, драматурги и критики о Сергее Маковецком // Сеанс. 1998. № 16;
- Губайдуллина Е. Сергей Маковецкий // Театр им. Е. Вахтангова. Москва, 2001.
Завантажити статтю
Людина 
