Маковський Станіслав

МАКО́ВСЬКИЙ Станіслав (Makowski Stanisław; 30. 05. 1931, с. Кулик, нині Холм. пов. Люблін. воєводства, Польща — 21. 04. 2008, Варшава) — польський літературознавець, педагог. Доктор філології (1978). Закін. Держ. вищу пед. школу у Варшаві (1953), здобув ступ. магістра з польс. філології на факультеті полоністики Варшав. університету (1955). Під час навч. у магістратурі водночас працював асист. і ст. асист. Держ. вищої пед. школи. Від 1956 — на каф. польс. літ-ри (згодом Інститут польс. літ-ри) Варшав. університету: від 1979 — доцент, від 1988 — проф., 1976–81 — заступник директора Інституту, 1991–2001 — керівник каф. літ-ри романтизму. 1969–72 — лектор польс. мови на славіст. семінарі в Університеті ім. Й.-В. Ґете у Франкфурті-на-Майні (Німеччина). Дослідник польс. романтизму, насамперед творчості Ю. Словацького, А. Міцкевича та З. Красінського, «української школи», зокрема у зв’язках з Україною. Вивчаючи місця перебування польс. романтиків, подорожував Україною (зокрема 1965–67 — крим. шляхом А. Міцкевича), Литвою, Білоруссю, Росією, Німеччиною, Швейцарією, Францією. Найглибший у Польщі знавець топографії Кременця (Терноп. обл.), Бара (Вінн. обл.) та ін. укр. місць, пов’язаних із життям польс. романтиків. Йому належить відкриття (вже у 21 ст.), що Ю. Словацького охрестив у Кременці греко-катол. священик. Володів розмов. українською мовою, яку засвоїв з дитинства від місц. українців на Холмщині. Автор багатьох істор.-літ. книжок і шкіл. підручників, понад 200 статей. Ред. «Rocznika Towarzystwa Lite­­rackiego im. Adama Mickiewicza» (1989–2006), чл. Гол. правління цього товариства, голова його Варшав. відділ. У 1990–2000-х рр. — учасник числен. укр.-польс. конф. у Польщі та Україні (Києві, Львові, Кременці, Умані та ін.), зокрема симпозіумів «Польсько-українські зустрічі», що їх організовувала у Варшав. університеті каф. україністики на чолі зі С. Козаком. Друкувався у «Warszawskie Ze­s­zyty Ukrainoznawcze», «Київських полоністичних студіях». У доповіді на міжнар. наук. симпозіумі «Польсько-українське культурне пограниччя» (Варшав. університет, 1997) і ст. «“Hajdamacy” Tarasa Szewczenki i “Sen srebrny Salomei” Juliusza Słowackiego» («War­­szawskie Zeszyty Ukrainoznawcze», 1998, т. 6/7) М. простежив типол. подібності й відмінності між обома творами, розглядаючи їх як дві різні версії тих самих подій. З укр. культурою та історією по­­в’язана монографія М. «Wernyhora: przepowiednie i legenda» (Warszawa, 1995), у якій простежено, зокрема, витворення літ. легенди й міфу про Вернигору, укр. козака, пророка й кобзаря, в істор. романі М. Чайковського «Вернигора, український пророк». За ред. М. вийшов зб. наук. ст. «Krzemieniec. Ateny Juliusza Słowackiego» (Warszawa, 2004), зб. наук. пр. «Волинські Афіни. 1805–1833 = Ateny Wołyńskie» (Т., 2006; співред. В. Собчук), наук. зб. «“Szkoła ukraińska” w ro­­mantyzmie polskim. Szkice polsko-ukraińskie» (Warszawa, 2012; співред. У. Маковська та М. Нестерук), у якому поряд зі статтями польс. авторів уміщено статті укр. дослідників М. Брацької, Ю. Булаховської, В. Єршова, Р. Кирчева, Є. Нахліка, Л. Петрухіної, Р. Радишевського, С. Ткачова, Н. Цьолик. До шкіл. підручника з літ-ри «Romantyzm: Podręcznik literatury dla klasy drugiej szkoły średniej» (Warszawa, 1989) М. увів у польс. перекл. вірші Т. Шевченка «Думка — Тече вода в синє море» (перекл. В. Сирокомлі) та «Як умру, то поховайте» (перекл. Л. Пастернака), подав у передмові стислу характеристику долі й творчості укр. поета, наголосивши на спорідненості його спадщини з доробком польс. поетів-романтиків, зокрема представників «української школи» в польс. літературі, а також долучив копію Бр. Залеського з автопортрета Т. Шевченка (упродовж 1989–98 підручник витримав 10 вид.).

Завантажити статтю