МАКСА́КІВСЬКИЙ СВЯ́ТО-ТРО́ЇЦЬКИЙ МОНАСТИ́Р Засн., ймовірно, у часи Київ. Русі як чол. монастир на лівому березі р. Десна (біля пере­прави) побл. с. Максаки (нині Менсько­­го р-ну Черніг. обл.); зруйнов., очевидно, монголами. 1640 черніг. каштелян А. Кисіль від­родив його за під­тримки ченців з монастиря м. Трубчевськ (нині Брян. обл., РФ). У серед. 17 ст. роз­почато зведе­н­ня монастир. комплексу. В його центрі знаходився Спасо-Преображен. собор (до 1829 монастир мав назву Максаків. Свято-Преображен.), збуд. у т. зв. держ., або геть­ман. стилі (від­роджено планува­н­ня камʼя­­них храмів Київ. Русі з уже поміт. впливом польс. і литов. бароко), поруч по­став Введен. храм, дзвіниця та ін. споруди. У 1660–70-х рр. довкола монастиря зведено оборон­ні мури з вежами для захисту від ордин. на­скоків. У роз­будові монастиря, збільшен­ні його маєтностей значну роль ві­діграли пожертви геть­манів України — Б. Хмельницького та ін. Уже в 2-й пол. 17 ст. він став важливим реліг. і культур. осередком Сіверщини. Серед його ігуменів — видатні особистості, зокрема Єремія (Ширкевич) (1665–81), св. Димитрій Ростовський (1681–82). У 1776 тут проживав кон­стантинопол. патріарх Серафим II, який втік від турец. пере­слідувань. 1786 монастир закрито у звʼязку із секуляризацією церк. володінь, 1803 від­новлено. Після великої пожежі від 1829 він діяв як жін. монастир (під на­звою: М. С.-Т. м.), у серед. 19 ст. здійснено певні добудови в класич. стилі. За рад. влади у 1920-і рр. монастир ліквідовано, у 1930-і рр. майже повністю ро­зі­брано його споруди. Донині збереглися залишки муру, напів­зруйнована дзвіниця, корпус келій (будинок ігумені), споруджений у 1850-х рр. у формах пізнього класицизму.