Максаківський Свято-Троїцький монастир

Визначення і загальна характеристика

МАКСА́КІВСЬКИЙ СВЯ́ТО-ТРО́ЇЦЬКИЙ МОНАСТИ́Р Засн., ймовірно, у часи Київ. Русі як чол. монастир на лівому березі р. Десна (біля переправи) побл. с. Максаки (нині Менсько­­го р-ну Черніг. обл.); зруйнов., очевидно, монголами. 1640 черніг. каштелян А. Кисіль відродив його за підтримки ченців з монастиря м. Трубчевськ (нині Брян. обл., РФ). У серед. 17 ст. розпочато зведення монастир. комплексу. В його центрі знаходився Спасо-Преображен. собор (до 1829 монастир мав назву Максаків. Свято-Преображен.), збуд. у т. зв. держ., або гетьман. стилі (відроджено планування кам’я­­них храмів Київ. Русі з уже поміт. впливом польс. і литов. бароко), поруч постав Введен. храм, дзвіниця та ін. споруди. У 1660–70-х рр. довкола монастиря зведено оборонні мури з вежами для захисту від ордин. наскоків. У розбудові монастиря, збільшенні його маєтностей значну роль відіграли пожертви гетьманів України — Б. Хмельницького та ін. Уже в 2-й пол. 17 ст. він став важливим реліг. і культур. осередком Сіверщини. Серед його ігуменів — видатні особистості, зокрема Єремія (Ширкевич) (1665–81), св. Димитрій Ростовський (1681–82). У 1776 тут проживав константинопол. патріарх Серафим II, який втік від турец. переслідувань. 1786 монастир закрито у зв’язку із секуляризацією церк. володінь, 1803 відновлено. Після великої пожежі від 1829 він діяв як жін. монастир (під назвою: М. С.-Т. м.), у серед. 19 ст. здійснено певні добудови в класич. стилі. За рад. влади у 1920-і рр. монастир ліквідовано, у 1930-і рр. майже повністю розібрано його споруди. Донині збереглися залишки муру, напівзруйнована дзвіниця, корпус келій (будинок ігумені), споруджений у 1850-х рр. у формах пізнього класицизму.

Завантажити статтю