МАКСИМЕ́ЙКО Микола Олексі­йович (05(17). 06. 1870, с. Волошнівка Ромен. пов. Полтав. губ., нині Ромен. р-ну Сум. обл. — 14. 04. 1941, Харків) — історик права. Доктор історії права (1914), професор (1902), член-кореспондент АН УРСР (1925). Закін. Колегію П. Ґалаґана (1888) і Університет св. Володимира (1892) у Києві, де був залишений для під­готовки до професор. зва­н­ня. Від 1897 — приват-доцент, від 1903 — екс­траординар., від 1905 — ординар. професор кафедри історії рос. права Харків. університету. Також викладав на жін. та робітн. курсах, читав лекції з історії права у Харків. нар. університеті (1903–15). Член Харків. істор.-філол. (від 1897) і юрид. (від 1900) т-в. 1905 разом із М. Сумцовим, Д. Багалієм, Т. Буткевичем входив до складу Ради з питань про усуне­н­ня обмежень Емського указу 1863, які за­стосовувалися до української мови і літ-ри. Був прихильником ідей партії кадетів, але в укр. питан­ні наголошував на необхідності децентралізації Рос. імперії та на­дан­ні автономії її народам. Після Лютн. революції 1917 за­ймав очікувал. позицію, публічно не висловлював своїх симпатій чи антипатій. Взяв активну участь в організації правового від­діл. при Харків. ін­ституті нар. господарства та став першим деканом юрид. факультету цього закладу. 1920–24 — учений консультант кодифікац. від­ділу Наркомату юстиції УСРР (на сторінках юрид. часописів вів дис­кусію щодо шляхів роз­витку укр. юрид. термінології) і проф. правового від­діл. при Харків. ін­ституті нар. господарства; 1924–26 — проф. Харків. геодез. та земле­впоряд. ін­ституту; 1926–34 — зав. секції історії укр. права НДІ історії укр. культури ім. Д. Багалія у Харкові (1928 на заг. засі­дан­ні спів­роб. вимушено ви­ступив із публіч. самокритикою своїх по­глядів як бурж.-націоналіст., що врятувало його від пере­слідувань); водночас 1925–34 — чл. Комісії для ви­учува­н­ня історії зх.-руського та укр. права ВУАН; 1940–41 — старший науковий спів­робітник Ін­ституту історії України АН УРСР (Київ). Наукові дослідже­н­ня: су­спільно-політ. устрій і право Литовсько-Руської держави, «Руська правда», Литов. статути.