Максимейко Микола Олексійович
МАКСИМЕ́ЙКО Микола Олексійович (05(17). 06. 1870, с. Волошнівка Ромен. пов. Полтав. губ., нині Ромен. р-ну Сум. обл. — 14. 04. 1941, Харків) — історик права. Доктор історії права (1914), професор (1902), член-кореспондент АН УРСР (1925). Закін. Колегію П. Ґалаґана (1888) і Університет св. Володимира (1892) у Києві, де був залишений для підготовки до професор. звання. Від 1897 — приват-доцент, від 1903 — екстраординар., від 1905 — ординар. професор кафедри історії рос. права Харків. університету. Також викладав на жін. та робітн. курсах, читав лекції з історії права у Харків. нар. університеті (1903–15). Член Харків. істор.-філол. (від 1897) і юрид. (від 1900) т-в. 1905 разом із М. Сумцовим, Д. Багалієм, Т. Буткевичем входив до складу Ради з питань про усунення обмежень Емського указу 1863, які застосовувалися до української мови і літ-ри. Був прихильником ідей партії кадетів, але в укр. питанні наголошував на необхідності децентралізації Рос. імперії та наданні автономії її народам. Після Лютн. революції 1917 займав очікувал. позицію, публічно не висловлював своїх симпатій чи антипатій. Взяв активну участь в організації правового відділ. при Харків. інституті нар. господарства та став першим деканом юрид. факультету цього закладу. 1920–24 — учений консультант кодифікац. відділу Наркомату юстиції УСРР (на сторінках юрид. часописів вів дискусію щодо шляхів розвитку укр. юрид. термінології) і проф. правового відділ. при Харків. інституті нар. господарства; 1924–26 — проф. Харків. геодез. та землевпоряд. інституту; 1926–34 — зав. секції історії укр. права НДІ історії укр. культури ім. Д. Багалія у Харкові (1928 на заг. засіданні співроб. вимушено виступив із публіч. самокритикою своїх поглядів як бурж.-націоналіст., що врятувало його від переслідувань); водночас 1925–34 — чл. Комісії для виучування історії зх.-руського та укр. права ВУАН; 1940–41 — старший науковий співробітник Інституту історії України АН УРСР (Київ). Наукові дослідження: суспільно-політ. устрій і право Литовсько-Руської держави, «Руська правда», Литов. статути.
Пр.: Сравнительное изученіе исторіи права. Х., 1897; Сеймы Литовско-русскаго государства до Люблинской уніи 1569 г. Х., 1902; Русская Правда и литовско-русское право. К., 1904; Къ вопросу о Литовско-Русскихъ сѣймахъ. С.-Петербургъ, 1904; Лекціи по исторіи русскаго государственнаго права. Х., 1907; Екатеринославъ, 1917; Опытъ критическаго разследования Русской Правды. Вып. 1. Х., 1914; Система Руської правди в її поширеній редакції. К., 1926; Інтерполяції в тексті поширеної Руської правди. К., 1929.
Літ.: Скакун О. Ф. М. О. Максимейко — історик права (до 100-річчя від дня народження) // УІЖ. 1970. № 7; Богдашина О. М. Діяльність Харківської науково-дослідної кафедри української культури ім. академік Д. І. Багалія (1921–1934). Х., 1994; Історики Харківського університету: Біобібліогр. довід. (1905–2013). Х., 2013.
П. І. Скрипник
Основні праці
Сравнительное изученіе исторіи права. Х., 1897; Сеймы Литовско-русскаго государства до Люблинской уніи 1569 г. Х., 1902; Русская Правда и литовско-русское право. К., 1904; Къ вопросу о Литовско-Русскихъ сѣймахъ. С.-Петербургъ, 1904; Лекціи по исторіи русскаго государственнаго права. Х., 1907; Екатеринославъ, 1917; Опытъ критическаго разследования Русской Правды. Вып. 1. Х., 1914; Система Руської правди в її поширеній редакції. К., 1926; Інтерполяції в тексті поширеної Руської правди. К., 1929.
Рекомендована література
- Скакун О. Ф. М. О. Максимейко – історик права (до 100-річчя від дня народження) // УІЖ. 1970. № 7;
- Богдашина О. М. Діяльність Харківської науково-дослідної кафедри української культури ім. академік Д. І. Багалія (1921–1934). Х., 1994;
- Історики Харківського університету: Біобібліогр. довід. (1905–2013). Х., 2013.
Людина 
