Максименко Георгій Андрійович
МАКСИ́МЕНКО Георгій Андрійович (09. 12. 1932, м. Дніпродзержинськ, нині Кам’янське Дніпроп. обл.) — диригент, композитор, педагог. Заслужений працівник культури УРСР (1974). Закін. Київську консерваторію (1967; кл. Г. Верьовки, Д. Завадинського) та асистентуру-стажування при Ленінгр. консерваторії (нині С.-Петербург, 1974; кл. І. Мусіна, В. Федотова). 1962–65 — арт. симф. оркестру Дніпроп. філармонії (нині Дніпро); 1967–69 — гол. диригент ансамблю пісні і танцю «Подолянка» Хмельн. філармонії; 1969–2001 — викладач хор. дисциплін, за сумісн. 1972–2001 — керівник симф. оркестру Волин. училища культури і мистецтв, водночас від 1980 (з перервою) — худож. кер. Волин. філармонії (обидва — Луцьк). Разом з оркестром підготував та виконав твори С. Гулака-Артемовського, М. Лисенка, К. Стеценка, Я. Степового, А. Кос-Анатольського. Автор низки статей в ЕСУ.
Додаткові відомості
- Основні твори
- для симф. оркестру — Фантазія, Полька, вальси «Спомини», «Надія»; для хору, солістів та симф. оркестру — ораторія «Обніміться ж, брати мої» (2007, сл. Т. Шевченка); вокал.-симф. — «Любіть Україну» (сл. В. Сосюри); для вокал. дуету і камер. оркестру — «Не спи, душа моя, не спи»; для тріо бандуристок — пісня «Чому очі не сміються» (обидва — сл. власні); муз. ред. й оркестрування — фольк-опера А. Пашкевича «Блудний син» (лібрето Г. Пфайфера).
Рекомендована література
- Філатенко А. Служіння музиці не терпить суєти // Волинь. 1992, 24 груд.
Завантажити статтю
Людина 