Максименко Петро Степанович

МАКСИ́МЕНКО Петро Степанович (25. 06. 1924, с. Злинка Маловисків. р-ну, нині Кіровогр. обл. — 12. 02. 2012, м. Цфат, Ізраїль) — художник кіно і театру. Закін. Київ. училище приклад. мистецтва (1955), Львів. полігр. інститут (1970). Член СКінУ (1972) Працював на Ялтин. студії худож. фільмів, де оформив кінокартини: «Будь-якою ціною» (1959, реж. А. Слісаренко), «Дру­зі-товариші» (1959, реж. В. Пав­ловський), «Дресирувальники» (1961), «Важкі діти» (1963; обидві — реж. В. Цвєтков). Від 1963 — на Київ. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка, де став художником кінострічок: «Криниця для спраглих» (спів­авт., 1965), «Вечір на Івана Купала» (спів­авт., 1968; обидві — реж. Ю. Іллєнко), «Важкий колос» (1969, реж. В. Денисенко), «Хліб і сіль» (1970, реж. Г. Кохан, М. Макаренко), «Жива вода» (реж. Г. Кохан), «Лише три тижні» (т/ф, реж. М. Літус, М. Резникович), «Нічний мотоцикліст» (реж. Ю. Слупський; усі — 1971), «Земні та небесні пригоди» (1974, реж. І. Вєтров), «Це було в Міжгір’ї» (1975, реж. М. Закіров), «Дніпровський вітер» (1976, реж. В. Денисенко, В. Ілляшенко), «Віщує перемогу» (1978, реж. В. Сивак), «Женці» (1978, реж. В. Денисенко), «Під свист куль» (1981, реж. Б. Шиленко), «Старі листи» (1981, т/ф, реж. А. Іванов), «Третій у п’ятому ряду» (1984, т/ф, реж. С. Олійник). Працював з фільмами, які потребували поетич. осмислення екран. часопростору, витворення лаконіч. міфолог. кіно­образу.

Завантажити статтю