Максимів Микола Лаврентійович

Визначення і загальна характеристика

МАКСИ́МІВ Микола Лавренті­йович (25. 10. 1880, Обл. Війська Донського, за ін. даними — С.-Пе­тербург — 02. 11. 1953, м. Ніцца, Франція) — військовик. Контр-адмірал (1918). Закін. Мор. корпус (1901) й академію (1913). Брав участь у рос.-япон. і 1-й світ. вій­нах, пере­бував на команд. посадах у гол. штабі Чорномор. флоту. Після Лютн. революції 1917 під­тримував українізацію флоту. На поч. 1918 пере­йшов на укр. військ. службу: від травня — товариш (заст.), у серпні — в. о. Міністра мор. справ Української Держави. Під його керівництвом роз­роблено низку законів про флот, роз­горнуто роз­будову Чорномор. флоту, залучено на службу ві­домих фахівців (П. Скоропадський у спогадах високо оцінив діяльність М.). На­прикінці 1918 мешкав у Одесі. Після окупації міста військами Антанти і захопле­н­ня ними флоту ви­їхав до Сербії, згодом — до Франції.

Літ.: Список Морского ведомства на 1914 г. г.-Пе­тербург, 1914; Скоропадський П. Спогади (квітень 1917 — грудень 1918). К.; Філадельфія, 1995; Волков С. С. Офицеры флота и морского ведомства: Опыт мартиролога. Москва, 2004; Литвин М., Науменко К. Збройні сили України першої половини ХХ ст. Генерали і адмірали. Л.; Х., 2007.

К. Є. Науменко

Завантажити статтю