Максимов Володимир Васильович
МАКСИ́МОВ Володимир Васильович (Максимов Владимир Васильевич; справж. — Самусь; 15(27). 07. 1880, С.-Петербург — 22. 03. 1937, Ленінград, нині С.-Петербург) — російський актор, режисер. Заслужений артист РРФСР (1925). Закін. юрид. факультет Ленінгр. університету (1902). 1905–06 — у Моск. худож. театрі; 1906–09 та 1911–18 — у Малому театрі. У 1909 — арт. трупи М. Синельникова (Краснодар, Росія); 1910–11 — Театру Незлобіна у Москві; 1919–24 — Великого драм. театру; 1925 — Держ. нар. дому; 1925–26 — театру «Комедія» (усі — Петроград, нині С.-Петербург). Гастролював разом з трупами у Києві, Саратові, Таганрозі (обидва — Росія). 1911 дебютував у кіно в ролі Савушки («Каширська старовина»). Одержав імʼя «короля екрану» дорев. кіно. Від 1919 — викладач студії при Великому драм. театрі Ленінгр. інституту сценіч. мистецтв. Знімався у кінострічках: «Таверна сатани» (1914), «Анфіса» (1912), «Ключі щастя» (1913), «Забудь про камін, у ньому погасли вогні» (1917), «Живий труп» (1918), «Декабристи» (1926); агітфільмах «Перемога травня», «Скорбота безкінечна». За амплуа — переважно герой-коханець; твор. манері М. були притаманні вишукані елементи салон. стилю та декаданс. печалі. Працював як кінорежисер фільмів «У золотій павутині Москви», «Весняні води», «Біля останньої межі», «Мурочка-манікюрочка» (усі — 1915), «А там...» (1922), «Є контакт» (1923).
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Протасов, Дмитро Шуйський («Живий труп», «Цар Федір Іоаннович» А. Толстого), Треплєв, Вершинін («Чайка», «Три сестри» А. Чехова), Іоканаан («Саломея» О. Вайлда), Глумов, Незнамов («Шалені гроші», «Без вини винні» О. Островського), Молчалін («Горе від розуму» А. Грибоєдова), Арман Дюваль («Дама з камеліями» А. Дюма), Дон Карлос, Карл Моор («Дон Карлос», «Розбійники» Ф. Шіллера), Клавдіо, Антоній, Малькольм («Багато шуму з нічого», «Юлій Цезар», «Макбет» В. Шекспіра)
Рекомендована література
Завантажити статтю
