Максимович Євген Олександрович
Визначення і загальна характеристика
МАКСИМО́ВИЧ Євген Олександрович (28. 01. 1857, с. Вашківці, нині місто Вижниц. р-ну Чернів. обл. — 27. 04. 1928, Чернівці) — живописець. Закін. Віден. АМ (1881; викл. Р. Ейтельберґер, Л. Мюллер). Викладав малювання у ліцеї в Радівцях (Румунія, 1883–91); відтоді — у Чернівцях: художник Буковин. митрополії; викл. вищої православ. школи. Учасник міських мистецьких виставок від кін. 19 ст. Персон. — у Чернівцях (1905–06, 1913, 1919, посмертна — 1931), Бухаресті (1906). Автор реліг. композицій для іконостасів буковин. церков, портретів митрополитів в академ. стилі, реаліст. жанр. композицій з життя Буковини, портретів селян, краєвидів, фресок, оформлення інтер’єрів резиденції буковин. митрополитів (нині Чернів. університет), ескізів іл. та орнаментів для вид. «Акафіст». У творчості М. простежуються впливи імпресіонізму, наявні риси модерну. Досліджував буковин. храмову арх-ру та мистецтво, історію формування іконографії візант. живопису (ст. «Тип Христа у візантійському мистецтві» // «Щорічник Буковинського крайового музею», Чц., 1893). Деякі полотна зберігаються у Чернів. худож. і краєзн. музеях.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Дівчина» (2-а пол. 19 ст.), «Митрополит Сильвестр», «Архієпископ Мораріу Андрієвич», «Митрополит Чуперкевич» (усі — 1880-і рр.), «Колядки», «Біля перелазу», «Парубок грає на сопілці», «Дівчина з куфою», «Селянин» (усі — поч. 20 ст.), «Двоє старих із Дорни», «Штефан Великий» (обидва — 1905), «Два румуни» (1907).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
