Максимович Жінет Теодорівна

Визначення і загальна характеристика

МАКСИМОВИ́Ч Жінет Теодорівна (дівоче — Костищів; 18. 01. 1929, м. Больвіллер, Франція — 29. 05. 1995, Львів) — філолог-романіст, перекладачка. Член СПУ (1979). У серед. 1940-х рр. з батьками переїхала у їхнє рідне с. Грушів (Дрогоб. р-ну, нині Львів. обл.). 1950 репресована. Упродовж 4-х р. каралася у таборах. Реабіліт. 1990. Закін. Львівський університет (1957). У 1960–95 викладала франц. мову у Вищому муз. інституті в Львові. У перекл. М. у видавництві «Дніпро» в Києві франц. мовою вийшли зб. новел «Les tourne­sols» — «Соняшники» О. Гончара (1972), «La Croix de pierre et autres nouvelles» — «Камінний хрест та інші новели» В. Стефаника (1975), «Nouvelles» — «Новели» Р. Іваничука (1983), повісті «La terre» — «Земля» О. Кобилянської (1973), «Pour le bien-être de famille» — «Для домашнього вогнища» (1987) і «Les Chemins croisés» — «Перехресні стежки» (1989) І. Франка, «La fumée des montagnes» — «Гори димлять» Я. Галана (1988), романи «Les souvenirs dun fusillé» — «Слово після страти» В. Бойка (1980) і «Les Cavaliers» — «Вершники» Ю. Яновського (1981), нарис «Les nuits fusillées» — «Роз­стріляні ночі» Б. Харчука (1983), окремі твори О. Довженка, П. За­гребельного та ін. Укр. мовою з франц. переклала кн. «Отець Климентій Шептицький. Життєпис на підставі архівних матеріалів родини Шептицьких» Я. Шептицького (Л., 1996) тощо. Її перекл. відзначаються змістовою точністю, увагою до контекст. семантики реалій, відчуттям стиліст. нюансів оригіналів та перекладів.

Завантажити статтю