Максимович Жінет Теодорівна

МАКСИМОВИ́Ч Жінет Теодорівна (дівоче — Костищів; 18. 01. 1929, м. Больвіл­лер, Франція — 29. 05. 1995, Львів) — філолог-романіст, пере­кладачка. Член СПУ (1979). У серед. 1940-х рр. з батьками пере­їхала у їхнє рідне с. Грушів (Дрогоб. р-ну, нині Львів. обл.). 1950 ре­пресована. Упродовж 4-х р. каралася у таборах. Реабіліт. 1990. Закін. Львівський університет (1957). У 1960–95 викладала франц. мову у Вищому муз. ін­ституті в Львові. У перекл. М. у видавництві «Дні­про» в Києві франц. мовою ви­йшли зб. новел «Les tourne­sols» — «Соняшники» О. Гончара (1972), «La Croix de pierre et autres nouvelles» — «Камін­ний хрест та інші новели» В. Стефаника (1975), «Nouvelles» — «Новели» Р. Іваничука (1983), повісті «La terre» — «Земля» О. Кобилянської (1973), «Pour le bien-être de famille» — «Для домашнього вогнища» (1987) і «Les Chemins croisés» — «Пере­хресні стежки» (1989) І. Франка, «La fumée des montagnes» — «Гори димлять» Я. Галана (1988), романи «Les souvenirs dun fusillé» — «Слово після страти» В. Бойка (1980) і «Les Cavaliers» — «Вершники» Ю. Яновського (1981), нарис «Les nuits fusillées» — «Роз­­­стріляні ночі» Б. Харчука (1983), окремі твори О. Довженка, П. За­гребельного та ін. Укр. мовою з франц. пере­клала кн. «Отець Климентій Шептицький. Жит­тєпис на під­ставі архівних матеріалів родини Шептицьких» Я. Шептицького (Л., 1996) тощо. Її перекл. від­значаються змістовою точністю, увагою до контекст. семантики реалій, від­чу­т­тям стиліст. нюансів оригіналів та пере­кладів.

Завантажити статтю