Максимович Микола Іванович

МАКСИМО́ВИЧ Микола Іванович (07(19). 03. 1855, Київ — 14. 03. 1928, там само) — фахівець у галузі гідротехніки. Закін. С.-Пе­тербур. ін­ститут інж. шляхів сполуче­н­ня (1878). Від­тоді працював молодшим і ст. виконробом ін­спектора судноплавства, нач. робіт Київ. округу шляхів сполуче­н­ня. 1899–1900 — викладач, 1900–02, 1919–28 — проф. Київ. політех. ін­ституту; 1902–06 — нач. Варшав. округу шляхів сполуче­н­ня; від 1906 — чл. інж. ради та керуючий внутр. водними шляхами Центр. упр. Міністерства шляхів сполуче­н­ня Рос. імперії; водночас 1919–28 — голо­­ва Гідротех. секції ВУАН, зав. секції водних шляхів НДІ водного господарства; від 1922 — проф. Київ. ін­ституту нар. господарства. Брав участь у по­глиблен­ні та покращен­ні русла Дні­пра побл. Києва, спроектував Києво-Оболон. річк. гавань. Ви­вчав водний режим Дні­пра та його приток. 1900 на Всесвіт. ви­ставці у Парижі екс­понував матеріали з режиму Дні­пра побл. Києва, за що отримав золоту медаль. Один із засн. яхт-клубу на Трухан. о-ві у Києві (1887). У формах неоренесансу та класич. стилі збудував у Києві: будинок для притулку зі школою для незрячих дітей і церквою на розі вул. Ін­ститутська та Кріпос. провулка (1882–83; на поч. 1890-х рр. М. його роз­ширив; у рад. період добудовано 4-й поверх і ро­зі­брано церкву; нині вул. Ін­ститутська, № 29), особняки своєї сестри А. Малишевської на вул. М. Леонтовича, № 4 (1935 добудовано 3-й, у 1990-х рр. — 4-й поверхи) та на вул. Гімназична, № 4 (на­прикінці 19 ст. надбудовано 3-й поверх; нині вул. Терещенківська, № 25; обидва — 1886, арх. А. Краус), влас. будинок на вул. Фундуклеївська (1888–90, нині вул. Б. Хмельницького, № 46). Батько М. був проф. Київ. духов. академії. Автор пр. «Днепр и его бас­сейн. История и гидро­графия реки. Современ­ные материалы по ги­дрологии Днепра и его главнейших притоков» (у 2 т., К., 1901).