Максимчук Іван-Олександер
МАКСИМЧУ́К Іван-Олександер (13. 10. 1888, м. Стрий, нині Львів. обл. — 29. 10. 1965, м. Сан-Пауло, похов. у м. Можі-дас-Крузис, Бразилія) — правознавець, громадський діяч. Брат Ю.-Ю. Максимчука. По материн. лінії належав до роду Петрушевичів. Навч. на правн. ф-тах Віден. і Львів. університетів (закін. 1913). Займався адвокат. практикою. Учасник 1-ї світової війни у складі австро-угор. армії. 1918 вступив до УГА. 1920 потрапив у більшов. полон. Перебував у Кожухів. таборі побл. Москви, про що залишив спогади «Кожухів» (Л., 1930). Після втечі з табору повернувся на батьківщину. Здобув докторат із права у Яґеллон. університеті в Кракові (1928), відкрив у м. Старий Самбір (нині Львів. обл.) власну адвокат. канцелярію. Очолював філію «Просвіти», збирав матеріали з історії Бойківщини, які використав у розвідці «Деякі інституції звичаєвого права в Старосамбірщині» (1939). У 1944 емігрував до Німеччини, 1945 — до Бразилії. Голова Гетьман. організації Бразилії, ред. «Бюлетеня українців Південної Америки», чл. управи товариства «Соборність». Автор спогадів «До історії судівництва при УГА», «Нарису історії роду Петрушевичів» (Чикаґо, 1967), публікацій в укр. діаспор. періодиці, зокрема у ж. «Київ» (Філадельфія) — «О. Степан Петрушевич: (1772–1859), про нього і його твори» (1960, ч. 1), «Українські письменники в Бразилії» (1960, ч. 3/4; 1961, ч. 1, 4).
Рекомендована література
- Сохоцький І. Доктор Іван Олександер Максимчук // Максимчук І. Нарис історії роду Петрушевичів. Чикаґо, 1967.
Завантажити статтю
Людина 
