Максимчук Петро Михайлович

МАКСИМЧУ́К Петро Михайлович (06. 12. 1954, с-ще Кадикчан Магадан. обл., РФ) — архітектор. Заслужений архітектор України (2004). Премія ім. М. Будникова Академії будівництва України (2006). Закін. Львів. буд. технікум (1974), Київ. інж.-буд. інститут (1985). Працює у Києві: 1974–93 — у зонал. НДІ типол. та експерим. проектування: гол. арх. проектів; 1993–99 — у наук.-проект. архіт. бюро «ЛіцензіАрх»: гол. арх. проектів, заст. дир. з проектування; 1999–2015 — у ЗАТ «Планета-буд»: гол. арх. проектів, нач. проект. департаменту. Серед реаліз. проектів: реконструкції — церкви Казан. ікони Божої Матері на вул. Л. Симиренка, № 12 (1998), клін. лікарні на вул. М. Пимоненка, № 8 (2001–02), центр. залу вокзалу Київ-Пасажирський (зал очікування № 2, касовий зал, приміський вокзал, підзем. перехід, 2002), Будинку держ. худож. колективів України на проспекті Т. Шевченка, № 52–54 (2003; усі — у Києві), 12-ти залізнич. вокзалів Пд.-Зх. залізниці (1999–2004); готель «Слов’янський» на вул. А. Луначарського, № 2а (м. Новгород-Сіверський Черніг. обл., 2004; диплом конкурсу на кращі будинки та споруди України Держ. комітету України з будівництва та архітектури), завод з виробництва полігр. фарб на вул. Замглайський шлях, № 3 (смт Ріпки Черніг. обл., 2004–05), церква Всіх святих на цвинтарі (м. Лохвиця Полтав. обл., 2012; усі — спів­авт.).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю