Максимчук Петро Михайлович

Визначення і загальна характеристика

МАКСИМЧУ́К Петро Михайлович (06. 12. 1954, с-ще Кадикчан Мага­дан. обл., РФ) — архітектор. Заслужений архітектор України (2004). Премія ім. М. Будникова Академії будівництва України (2006). Закін. Львів. буд. технікум (1974), Київ. інж.-буд. ін­ститут (1985). Працює у Києві: 1974–93 — у зонал. НДІ типол. та екс­перим. проектува­н­ня: гол. арх. проектів; 1993–99 — у наук.-проект. архіт. бюро «ЛіцензіАрх»: гол. арх. проектів, заст. дир. з проектува­н­ня; 1999–2015 — у ЗАТ «Планета-буд»: гол. арх. проектів, нач. проект. департаменту. Серед реаліз. проектів: рекон­струкції — церкви Казан. ікони Божої Матері на вул. Л. Симиренка, № 12 (1998), клін. лікарні на вул. М. Пимоненка, № 8 (2001–02), центр. залу вокзалу Київ-Пасажирський (зал очікува­н­ня № 2, касовий зал, приміський вокзал, під­зем. пере­хід, 2002), Будинку держ. худож. колективів України на про­спекті Т. Шевченка, № 52–54 (2003; усі — у Києві), 12-ти залізнич. вокзалів Пд.-Зх. залізниці (1999–2004); готель «Словʼянський» на вул. А. Луначарського, № 2а (м. Новгород-Сіверський Черніг. обл., 2004; диплом конкурсу на кращі будинки та споруди України Держ. комітету України з будівництва та архітектури), завод з виробництва полігр. фарб на вул. Замглайський шлях, № 3 (смт Ріпки Черніг. обл., 2004–05), церква Всіх святих на цвинтарі (м. Лохвиця Полтав. обл., 2012; усі — спів­­авт.).

Л. А. Данилко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю