Максюта Юрій Іванович
Визначення і загальна характеристика
МАКСЮ́ТА Юрій Іванович (06. 03. 1918, с. Синявка, нині Менського р-ну Черніг. обл. — 28. 03. 1990, Ленінград, нині С.-Петербург) — військовик. Контр-адмірал (1960). Ленін. премія (1976). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бойові нагороди СРСР. Навч. у Київ. індустр. інституті (1935–37), закін. Ленінгр. військ.-мор. училище (1939), академ. курси при Військ.-мор. академії (Ленінград, 1959). Від 1939 служив на Чорномор. флоті, зокрема 1946–49 — флагман. штурман ескадри, 1949–51 — командир есмінця «Вогневий», 1951–56 — старпом лінкора «Севастополь», командир бригади есмінців, командир крейсера «Дзержинський», 1956–57 — начштабу дивізії крейсерів, 1957–58 — пом. командувача флоту з ППО. Під час війни брав участь в обороні Одеси та Севастополя, Керчен.-Феодосій. і Керчен.-Ельтиген. десант. операціях. 1959 очолив 4-у Тихоокеан. гідрогр. експедицію — плавучий вимірюв. комплекс, створ. для забезпечення випробувань міжконтинентал. балістич. ракет у акваторії Тихого океану. В квітні 1961 на борту флагмана «Сибір» підтримував зв’язок із першим космонавтом Ю. Гагаріним. Від 1964 — нач. Держ. н.-д. навігац.-гідрогр. інституту МО СРСР (Ленінград). Брав безпосередню участь у розробленні першої рад. навігац. супутник. системи, програм розвитку тех. засобів навігації та вивчення геофіз. полів Землі. Від 1978 — у запасі. У С.-Петербурзі діє Спілка ветеранів кораблів вимірюв. комплексу ім. М.
Завантажити статтю
Людина 
