Костроменко Вадим Васильович

Визначення і загальна характеристика

КОСТРОМЕ́НКО Вадим Васильович (26. 09. 1934, м. Артемівськ Сталін., нині Донец. обл. — 01. 11. 2017, Одеса) — кінооператор, кінорежисер. Батько Д. Костро­мен­ка. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1969). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2004). Державні нагороди СРСР. Член НСКінУ (1962). Закін. ВДІК (Москва, 1957; майстерня Б. Вол­чека). Відтоді працював на кіно­студії худож. фільмів: оператор, 1971–94 — реж.; водночас 1967–75, 1979–87, 1994–2000 — голо­ва правління відділ. НСКінУ; від 1995 — директор Музею кіно відділ. НСКінУ (усі — Одеса). Оператор стрічок: «Вулиця молодості» (1958, спів­автор, реж. Ф. Миронер), «Сповідь» (1962), «Самотність» (1964; обидві — реж. В. Воронін), «Вірність» (1965, реж. П. Тодоровський), «Чортова дюжина» (1970, реж. В. Жилін). Зняв фільми: «Вершники» (1972; диплом і приз 6-го Вкф, Алма-Ата, нині Алмати, 1973), «Причал» (1973), «Контрзахід» (1974), «Квартет Ґварнері» (1978, 2 серії), «Шкура білого ведмедя» (1979), «Сто перший» (1982, 2 се­рії, спів­автор сценарію), «Секрет­ний фарватер» (1986, 4 серії), «Дезертир» (1990), «Не відлітай, землянине!», «Ніч гріш­ників» (оби­два — 1991). Упорядкував «Анотований каталог філь­мів Одесь­кої кіностудії (2004, спів­авт.); ав­тор кн. «История усадьбы Сан-Донато» (2009, спів­авт.), «Очер­ки истории Одес­ской киностудии: в 2 т.», «Чертова дюжина» (обидві — 2011), «В кадре и за кадром» (2012; усі — Одеса). Оператор. і режисер. роботам К. притаманні романтизм, реалістичність, зокре­ма у відтворенні подій 2-ї світової вій­ни. Значну увагу надає муз. супроводу фільмів. Кінокартини, створені К., адресо­вані здебіль­шого молоді.

Завантажити статтю