Малильо Софія Михайлівна
МАЛИ́ЛЬО Софія Михайлівна (03. 12. 1926, с. Вишні Верецьки, нині Верхні Ворота Воловец. р-ну Закарп. обл. — 19. 10. 2015, там само) — поетеса, громадська діячка. Орден княгині Ольги 3-го ступеня (2009). Дипломантка 16-го Всеукр. літ.-краєзн. конкурсу ім. М. Утриска (2012), лауреатка міської літ. премії ім. Ю. Мейгеша (2013). Початк. освіту здобула в рідному селі, середню — в укр. гімназії м. Модржани (Чехія). У роки 2-ї світової війни — у Зх. Німеччині, після закінчення війни повернулася на Закарпаття. 1947 вступила до Львів. університету, 2 листопада 1948 заарешт., 1949 без судового слідства засудж. за «сприяння міжнар. буржуазії» до 10-ти р. таборів, покарання відбувала на Колимі та в Іркут. обл. (РФ). У липні 1956 звільнена з повною реабілітацією. Поновилася і закін. Львів. університет (1960). Учителювала в сільс. школах різних областей, 24 р. — у с. Мошурів Тальнів. р-ну Черкас. обл., 5 р. викладала у Дрогоб. пед. інституті (Львів. обл.). Член Всеукр. товариства політв’язнів та репресованих, Всеукр. об’єдн. письменників Бойківщини. Починала писати вірші ще до війни, але обставини життя припинили її творчість. Справжня поет. творчість розпочалася 1990. Осн. теми: любов до України, звертання до героїчно-трагіч. сторінок історії України, прослава Бога та видат. постатей, проблеми рідної мови, описи природи та заклики до її збереження, заклики до актив. громадян. позиції українців, ліричне світовідчуття. Хоч багато в її віршах мотивів страждання й горя, однак струменіє з них палка любов до життя. Багато друкувалася в періодиці незалеж. України.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Іди і вір. Уж., 1994; Воскресіння пам’яті. Детройт; Уж., 1999; А душа її — жива. Л., 2006; 2007; Надія. Л., 2008; Від Тиси до Дінця. Л., 2009.
Рекомендована література
- Українська жінка у визвольній боротьбі 1940–1950 рр. Т. 1. Л., 2004;
- Мащак І. Дорогами минулого. Л., 2010.
Завантажити статтю
Людина 
