Малинка Олександр Никифорович

МАЛИ́НКА Олександр Никифорович (07(19). 08. 1865, містечко Мрин Ніжин. пов. Черніг. губ., нині село Носів. р-ну Черніг. обл. — 22. 05. 1941, Київ) — етно­граф, фольк­лорист. Дійсний член Етногр. комісії ВУАН. Член Імператор. товариства любителів природо­знавства, антропології та етно­графії при Моск. університеті. Закін. Ніжин. істор.-філол. ін­ститут (нині Черніг. обл., 1890). Служив на­глядачем 2-ї Київ. гімназії; працював викл. Черкас., Ос­троз. (нині Рівнен. обл.) г-зій; від 1898 — викладач російської мови і словесності у чол. та жін. гімназіях Галичини, 1911 — викладач 3-ї Київ. гімназії; також учителював у м. Глухів (нині Сум. обл.), Кременчук (нині Полтав. обл.), Полтаві. Від 1930 — на пенсії. Збирав і опрацьовував етногр. та фольклорні матеріали. Досліджував звичаєву обрядовість (родини, хрестини, укр. весі­л­ля, свята та звичаї). У 1890-і рр. — на поч. 20 ст. у часописах «Кіевская старина» та «Этно­графическое обозрѣніе» опублікував бл. 30 праць про кобзар. та лірниц. мистецтва в Україні, укр. кобзарів і лірників (С. Власка, П. Гераська, А. Гуменюка, Н. Дудки, А. Іваницького, А. Корнієнка, Є. Мокровоза, Т. Пархоменка, О. Побігайла, М. Прищенка, Д. Симоненка), записів різних жанрів усної нар. творчості. Найвагоміша праця — «Сборник материалов по малорус­скому фольклору (Черниговской, Волынской, Полтавской и некоторых др. губерний)» на­­друк. Черніг. земством 1902, за яку М. отримав премію ім. М. Го­голя С.-Пе­тербур. АН. У 2-й пол. 1920-х рр. на­друкував низку праць в укр. етногр. вид. «Етно­графічний вісник», «Побут», «Первісне громадянство та його пере­житки на Україні» та ін.

Завантажити статтю