Малинов Олександр Павлов

МАЛИ́НОВ Олександр Павлов (Малинов Александър Павлов; 21. 04(03. 05). 1867, с. Пандаклія, нині Оріхівка Болград. р-ну Одес. обл. — 20. 03. 1938, Софія) — болгарський політичний діяч. Закін. Університет св. Володимира у Києві (1891). Виїхав до Болгарії, працював суддею та прокурором у Пловдиві й Софії, займався приват. адвокат. практикою. Від 1903 — голова Демократ. партії. 1901 і 1908–34 — депутат, 1931–34 — голова Нар. зібрання (парламенту); 1908–11, 1918, 1931 — прем’єр-міністр; водночас 1918 і 1931 — міністр закордон. справ Болгарії. Брав активну участь у проголошенні повної незалежності Болгарії (1908) та внесенні змін до Тирнов. конституції (1911). У вересні 1918 уклав перемир’я із країнами Антанти і за допомогою нім. військ придушив Владай. повстання. 1922 заарешт. за звинуваченням у причетності до поразки Болгарії у 1-й світ. війні, після держ. перевороту 1923 звільнений. Від 1924 перебував у легал. опозиції.

Літ.: Куманов М. А. Малинов — познатият и непознатият. София, 1993.

І. А. Стоянов