МАЛИНО́ВСЬКИЙ Лев Олександрович (22. 12. 1854, м. Стариця, нині Твер. обл., РФ — 14. 11. 1915, м. Тересполь, нині Люблін. воєводства, Польща) — лікар-хірург. Доктор медицини (1882). Учасник рос.-турец. війни 1877–78. Закін. Мед.-хірург. академію в С.-Пе­тербурзі (1877), де й працював. 1883–88 — директор Могильов. центр. фельдшер. школи (нині Білорусь). 1889 при­знач. доцент кафедри хірургії Університету св. Володимира в Києві. Того ж року від­правлений у від­рядже­н­ня за кордон. 1891–93 — завідувач кафедри топогр. анатомії та оператив. хірургії Казан. університету (нині РФ); 1893–1911 — завідувач кафедри факультет. хірургії та дир. хірург. клініки Університету св. Володимира. Консультував у лікарні Товариства лікарень для хронічно хворих дітей у Києві. Першим об­ґрунтував необхідність спец. під­готовки ней­рохірурга та принцип комплекс. лікар. діяльності невропато­лога та хірурга. Об­стоював тверджен­ня про необхідність оператив. лікува­н­ня абсцесів головного моз­ку. Одним із перших видалив пухлину каротид. гломуса. Рекомендував хірург. лікува­н­ня паралічу лицьового нерва. Ви­вчав також пита­н­ня хірургії шлунка та кишковика.