Костюковський Яків Аронович

КОСТЮКО́ВСЬКИЙ Яків Аронович (23. 08. 1921, м. Золотоноша Полтав. губ., нині Черкас. обл. – 11. 04. 2011, Москва) – письменник-сатирик, дра­матург, сценарист. Член СП СРСР (1952). Один із засн. Асоц. незалеж. письменників «Апрєль» (1989). Мешкав у Харкові. Навч. у Моск. інституті філософії, літ-ри, історії (1939–41). Під час вій­ни – військкор г. «Мос­ковский комсомолец», «Комсомольская правда», відп. cекр. ж. «Смена», ред. г. «За Отечество!», «Красный воин». Від 1945 – у г. «Московский комсомолец», де створив відділ сатири та гумору «Удивительно, но факт». Звільн. 1949 під час кампанії боротьби з т. зв. безрід. космополітами. Друкувався від 1948. Писав рос. мовою сатир. оповідання, фейлетони, вірші, сце­нарії, репризи для артистів естради і цирку. Автор сатир. зб. «Можете жаловаться!» (1951, у спів­авт. із В. Бахновим), «Зани­майте ваши места!» (1954), «Кни­га без басен» (1960), «Мужской разговор» (1965); п’єс «Піфагор» (1982), «І предки були молодими» (1983; обидві – у спів­авт. зі М. Слободським). Сатир. мініатюри «Тарапунька и Штепсель» (Москва, 1957), «Продол­жаем наш концерт» (1960) написані для виступів Ю. Тимошенка і Ю. Березіна. За сценаріями К. знято фільми: «Штрафний удар» (1963, реж. В. Дорман), «Операція “И” та інші пригоди Шурика» (1965), «Кавказька полонян­ка, або Нові пригоди Шурика» (1966; обидва – реж. Л. Гайдай), «Рівно двадцять з гаком» (1967, реж. Ю. Суярко), «Діамантова рука» (1968, разом із М. Слободським та Л. Гайдаєм), «Нерви, нерви» (1972, реж. В. Зо­бін), «Невиправний брехун» (1973, реж. В. Азаров), «Ні пуху, ні пера» (1974, реж. В. Іванов), «Соло для слона з оркестром» (1975, реж. О. Ліпський), «Слухається справа про… Не дуже комічна опера» (1976, анімац., реж. Ю. Бутирін), «Комедія давно минулих літ» (1980, реж. Ю. Куш­нерьов), «Добре сидимо!» (1986, реж. М. Закиров). Написав текст пісень до кінокартин «Штепсель одружує Тарапуньку» (1957), «Їхали ми, їхали» (1964; обидві – реж. Ю. Березін, Ю. Тимо­шенко), «Леонід Гайдай: від смішного – до великого» (2001, реж. Є. Цимбал). Знявся у д/ф: «Футбол нашого дитинства» (1984, реж. О. Габрилович), «Стро­ката стрічка» (2004, реж. М. Візітей), «Зіркова хвороба. Марк Бернес» (2007, реж. Т. Архипцова), «Віцин, якого ми не знали» (2008, реж. О. Забрейко), «Таєм­ниці радянського кіно» (2010; реж. М. Володін, В. Гуськов) та ін. 1993 підписав звернення «Пи­сатели требуют от правительства решительных действий», 2010 – листа із вимогою не вивішувати на День Перемоги у Мос­кві плакатів із зображенням Й. Сталіна. Вислови у творах К. наповнені гумором та іро­нією, вражають яскравими сюжет. зво­ротами. Його п’єси ставили в театрах Росії, України та ін. Ок­ре­мі твори К. опубл. в укр. перек­ла­ді.

Літ.: Антропов А. Сценаристы со­ветс­кого художественного кино, 1917–1967: Справоч. Москва, 1972; Костюковский Яков: Прозреваю в себе еврея / Интервью взял А. Рапопорт // Лехаим. 2005. № 10(162); Карначук Л. Яків Костюковський писав сценарій Леоніду Гайдаю // Газ. по-українськи. 2011, 14 квіт.

Г. А. Ривкіна

Рекомендована література

1. Антропов А. Сценаристы со­ветс­кого художественного кино, 1917–1967: Справоч. Москва, 1972;
   Google Scholar Internet
2. Костюковский Яков: Прозреваю в себе еврея / Интервью взял А. Рапопорт // Лехаим. 2005. № 10(162); Карначук Л. Яків Костюковський писав сценарій Леоніду Гайдаю // Газ. по-українськи. 2011, 14 квіт.
   Google Scholar Internet

завантажити статтю