Костюченко Олексій Павлович
Визначення і загальна характеристика
КОСТЮЧЕ́НКО Олексій Павлович (31. 03. 1930, с. Сєдове Будьонов., нині Новоазов. р-ну Донец. обл. — 06. 01. 2006, м. Маріуполь Донец. обл.) — живописець. Член НСХУ (1968). Закін. Дніпроп. художнє училище (1951; викл. Т. Дроздова, М. Панін, Н. Погребняк) та геол. факультет Дніпроп. університету (1956). Відтоді працював геологом у Таджикистані. Від 1993 — у м. Маріуполь. На творчій роботі. Основна галузь — станк. живопис. Учасник міських, обл., всеукр., всесоюз. мистецьких виставок від 1955. Персон. — у Душанбе (1965, 1967, 1980, 1983, 1986, 1988), Гурзуфі (1968, нині АР Крим), Москві (1970), Маріуполі (1995, 1997, 2001). Автор портретів, пейзажів у реаліст. стилі. Деякі полотна зберігаються у Маріуп. краєзн. музеї, Музеї образотвор. мистецтва, Худож. фонді Таджикистану (обидва — Душанбе).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Студент-геолог (Автопортрет)» (1953), «Автопортрет» (1963; 1964), «Таджик-робітник» (1964), «Кримська осінь», «Свердловина», «Геолог» (усі — 1968), «Сосна» (1970), «Геолог із рюкзаком», «Ріка» (обидва — 1972), «Кисловодський етюд» (1975), «Таджицьке подвір’я» (1979), «Гори» (1980-і рр.), «Джерело» (1980), «Долина Магоу» (1983), «Човни та чайки» (1990), «Старий причал» (1993).
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
