«КИ́ЇВСЬКИЙ ПРОМБУД­ПРОЕ́КТ» Проект­ний ін­ститут — установа будівельної галузі, що здійснює проєктува­н­ня промислових і цивільних обʼєктів. Дочірнє під­приємство Державного Акціонерного Товариства «Будівельна компанія “Укрбуд”» (від 2005). Роз­ташоване у Києві. Заснований 1930 як Київське від­діле­н­ня Всесоюзного тресту «Держ­проектбуд» з метою впровадже­н­ня принципів індустріалізації будівництва промислових під­приємств, ліквідації сезон­ності будівництва, створе­н­ня необхідних санітарно-гігієнічних умов для робітників промислових під­приємств. Спочатку вся проєктна та виробнича діяльність була спрямована на викона­н­ня державних планів економічного і соціального роз­витку країни. Від 1933 тут роз­робляли проєкти рекон­струкції існуючих під­приємств і нових цехів, зокрема на Дні­провському металургійному заводі (м. Дні­продзержинськ Дні­пропетровської обл.), Кр­аматорському машинобудівному заводі (нині Донецька обл.), Київському вер­статобудівному заводі, Московському авіаційному заводі. 1939–41 у Київському від­ділен­ні виконано низку проектів, повʼязаних з роз­витком промислового будівництва у західних областях УРСР. Під час 2-ї світової війни пере­ведено у м. Томськ (РФ), де його працівники виконували проєктні роботи з роз­міще­н­ня еваку­йованих промислових обʼєктів, зокрема військових заводів № 631, 660, 690. На той час Від­діле­н­ня складалося з будівельних, санітарно-технічних, енергетичних і вишукувальних від­ділів, групи проєктної організації робіт. Водночас створені виїзні комплексні бригади у Марійському краї (1941), містах Юрга Кемеровської обл., Самара (усі — РФ), Алма-Аті (нині Алмати; усі — 1942), м. Колпашев Томської обл. (РФ, 1943). Після реевакуації на­прикінці 1943 Від­діле­н­ня пере­важно роз­робляло проєкти від­будови та рекон­струкції зруйнованих під­приємств (нові проекти складали лише 20 %). У 1950-х роках створено спеціальний сектор з проєктува­н­ня заводів залізобетон­них виробів, полігонів будівельних баз і заводів будівельних матеріалів. 1961–89 — Державний ін­ститут з загальнобудівельного і санітарно-технічного проєктува­н­ня промислових під­приємств «К. п.» Держбуду СРСР. У 1950–80-х роках фахівцями Ін­ституту спроектовано комплекс обʼєктів Тамбовського механічного заводу (РФ), Караґандинського (Казах­стан), Нижньотагільського (Свердловська обл.), Челябінського металургійного заводів, Кемеровського заводу «Карболіт» (усі — РФ), великі заводи в містах Гродно (Білорусь), Стерлітамак (Башкорто­стан, РФ), Павло­град (Казах­стан), Білоцерківський комбінат шин і гумоазбестових виробів, Броварський завод алюмінієвих кон­струкцій (обидва — Київська обл.), Кірово­градський чавуноливарний завод, Житомирський завод огороджувальних кон­струкцій, Рівненська фабрика «Укрбурштин», закриту автобусну стоянку діаметром 161 м у Дарницькому ра­йоні Києва. Серед закордон­них проєктів радянського періоду: у Китаї — завод електродів у м. Гірин, завод алюмінієвих сплавів у м. Харбін, завод вантажних автомобілів у м. Чанчунь; низка під­приємств у Пів­нічній Кореї, НДР, Польщі та Болгарії. Серед проєктів остан­ніх років — житлові будинки на вул. Б. Хмельницького, С. Струтинського, Жмеринська та П. Чаадаєва, торгово-офісний комплекс на Спортивній площі, Палац мистецтв «Український дім», будівля Адміністрації Президента України, рекон­струкція комплексу Київ-Пасажирський, вокзальний комплекс на станції Дарниця у Києві, виробнича база Київського заводу імені С. Ковальської. Нині у структурі «К. п.» — будівельні, сантехнічні № 1 і 2, електротехнічні і роз­витку промислових територій від­діли, управлі­н­ня про­блем територій та охорони довкі­л­ля. Основні напрями діяльності: архітектурне і будівельне проєктува­н­ня та конструюва­н­ня житлових, громадських будівель та споруд; проєктува­н­ня нових і рекон­струкція діючих під­приємств промислового комплексу; проєктува­н­ня інженерних мереж і систем інженерного забезпече­н­ня; роз­робле­н­ня комплексної проєктно-кошторисної документації; викона­н­ня функцій генеральної проєктної організації у сфері проектува­н­ня виробничих, громадських, житлових будівель та споруд; викона­н­ня функцій державної територіальної організації в промисловому будівництві у Києві, Київській, Він­ницькій, Житомирській, Хмельницькій, Черкаській, Чернівецькій і Чернігівській обл. Ви­значні фахівці: О. Диховичний, Є. Нечитайло, В. Альшиць, Р. Аптекман, І. Велика, О. Величкін, В. Зінкевич, С. Король, Е. Лещенко, В. Марчук, В. Потлань, М. Самольотов, І. Смойловський, О. Стеценко, В. Тваровський, Я. Тененбаум, І. Фре­йман, І. Харитонов, Ю. Хоренженко, В. Циканков, С. Ярощук та ін. Кількість працівників (2011) — 100 осіб. «К. п.» очолювали С. Дубинська (1930–40 та 1944–51), Л. Сирота (1940–41), У. Артемонов (1941–44), А. Писарев (1951–72), В. Варварцев (1972–84), В. Лимаренко (1984–2002). Нині директор — В. Єфимчук (від 2002).