Київський промбудпроект Проектний інститут
«КИ́ЇВСЬКИЙ ПРОМБУДПРОЕ́КТ» Проектний інститут — установа будівельної галузі, що здійснює проектування промислових і цивільних об’єктів. Дочірнє підприємство Держ. АТ «Буд. компанія “Укрбуд”» (від 2005). Розташ. у Києві. Засн. 1930 як Київ. відділ. Всесоюз. тресту «Держпроектбуд» з метою впровадження принципів індустріалізації будівництва пром. підприємств, ліквідації сезонності будівництва, створення необхід. сан.-гіг. умов для робітників пром. підприємств. Спочатку вся проектна та вироб. діяльність була спрямована на виконання держ. планів екон. і соц. розвитку країни. Від 1933 тут розробляли проекти реконструкції існуючих підприємств і нових цехів, зокрема на Дніпров. металург. заводі (м. Дніпродзержинськ Дніпроп. обл.), Краматор. маш.-буд. заводі (нині Донец. обл.), Київ. верстатобуд. заводі, Моск. авіац. заводі. 1939–41 у Київ. відділ. виконано низку проектів, пов’язаних з розвитком пром. будівництва у зх. областях УРСР. Під час 2-ї світової війни переведено у м. Томськ (РФ), де його працівники виконували проектні роботи з розміщення евакуйов. пром. об’єктів, зокрема військ. заводів № 631, 660, 690. На той час Відділ. складалося з буд., сан.-тех., енергет. і вишукув. відділів, групи проект. організації робіт. Водночас створ. виїзні комплексні бригади у Марій. краї (1941), містах Юрга Кемеров. обл., Самара (усі — РФ), Алма-Аті (нині Алмати; усі — 1942), м. Колпашев Томської обл. (РФ, 1943). Після реевакуації наприкінці 1943 Відділ. переважно розробляло проекти відбудови та реконструкції зруйн. підприємств (нові проекти складали лише 20 %). У 1950-х рр. створ. спец. сектор з проектування заводів залізобетон. виробів, полігонів буд. баз і заводів буд. матеріалів. 1961–89 — Держ. інститут з заг.-буд. і сан.-тех. проектування пром. підприємств «К. п.» Держбуду СРСР. У 1950–80-х рр. фахівцями Інституту спроектовано комплекс об’єктів Тамбов. мех. заводу (РФ), Караґандин. (Казахстан), Нижньотагіл. (Свердлов. обл.), Челябін. металург. заводів, Кемеров. заводу «Карболіт» (усі — РФ), великі заводи в містах Гродно (Білорусь), Стерлітамак (Башкортостан, РФ), Павлоград (Казахстан), Білоцерків. комбінат шин і гумоазбест. виробів, Бровар. завод алюмінієвих конструкцій (обидва — Київ. обл.), Кіровогр. чавуноливар. завод, Житомир. завод огороджувал. конструкцій, Рівнен. ф-ку «Укрбурштин», закриту автобусну стоянку діаметром 161 м у Дарниц. р-ні Києва. Серед закордон. проектів рад. періоду: у Китаї — завод електродів у м. Гірин, завод алюмінієвих сплавів у м. Харбін, завод вантаж. автомобілів у м. Чанчунь; низка підприємств у Пн. Кореї, НДР, Польщі та Болгарії. Серед проектів остан. років — житл. будинки на вул. Б. Хмельницького, С. Струтинського, Жмеринська та П. Чаадаєва, торг.-офіс. комплекс на Спорт. площі, Палац мистецтв «Укр. дім», будівля Адміністрації Президента України, реконструкція комплексу Київ-Пасажирський, вокзал. комплекс на ст. Дарниця у Києві, вироб. база Київ. заводу ім. С. Ковальської. Нині у структурі «К. п.» — буд., сантех. № 1 і 2, електротех. і розвитку пром. тер. відділи, упр. проблем тер. та охорони довкілля. Осн. напрями діяльності: архіт. і буд. проектування та конструювання житл., громад. будівель та споруд; проектування нових і реконструкція діючих підприємств пром. комплексу; проектування інж. мереж і систем інж. забезпечення; розроблення комплекс. проектно-кошторис. документації; виконання функцій ген. проект. організації у сфері проектування вироб., громад., житл. будівель та споруд; виконання функцій держ. територ. організації в пром. буд-ві у Києві, Київ., Вінн., Житомир., Хмельн., Черкас., Чернів. і Черніг. обл. Визначні фахівці: О. Диховичний, Є. Нечитайло, В. Альшиць, Р. Аптекман, І. Велика, О. Величкін, В. Зінкевич, С. Король, Е. Лещенко, В. Марчук, В. Потлань, М. Самольотов, І. Смойловський, О. Стеценко, В. Тваровський, Я. Тененбаум, І. Фрейман, І. Харитонов, Ю. Хоренженко, В. Циканков, С. Ярощук та ін. Кількість працівників (2011) — 100 осіб. «К. п.» очолювали С. Дубинська (1930–40 та 1944–51), Л. Сирота (1940–41), У. Артемонов (1941–44), А. Писарев (1951–72), В. Варварцев (1972–84), В. Лимаренко (1984–2002). Нині дир. — В. Єфимчук (від 2002).
Фотоілюстрації
