Київський республіканський семінар з історії математичних наук

Визначення і загальна характеристика

КИ́ЇВСЬКИЙ РЕСПУБЛІКА́НСЬКИЙ СЕМІНА́Р З ІСТО́РІЇ МАТЕМАТИ́ЧНИХ НАУ́К Перше засідання відбулося 26 лютого 1956 з ініціативи Б. Гнєденка та за сприяння Й. Погребиського при Інституті математики АН УРСР. Головою обрали Й. Штокала. Того ж року заслу-хано 10 доповідей учених з Києва, Москви, Одеси й Чернівців, а 1957 окремі учасники Семінару виступили на 3-му Всесоюз. з’їзді математиків. Від 1963 Семінар працював при новоствор. секторі історії природознавства Інституту історії АН УРСР. Присвяч. вивченню історії вітчизн. математики, механіки та суміж. з ними наук, фундам. напрямів світ. матем. думки, розробленню наук. питань і понять, огляду творчості відомих учених та наук. установ, історії матем. освіти, обговоренню філософії та методології науки. До 1987 на засіданнях Семінару представили понад 400 наук. доповідей та дисертац. дослідж., його учасники захистили 7 доктор. і 40 канд. дис., видали понад 1000 праць (серед них і кілька фундам. монографій) з історії та методології математики й механіки. Видавн. доробком став вип. «Історико-математичного збірника» (1959), присвяч. ювілеям Л. Ейлера та О. Ляпунова (пізніше вийшло ще 4 вип. зб.), а від 1962 виходять «Нариси з історії природознавства і техніки». З ініціативи учасників Семінару створ. колективну монографію «История отечественной математики» (у 4-х т., у 5-ти кн., К., 1966–70), що відзнач. медаллю ім. А. Койре (1971). Від 1986 Семінар діяв при відділі історії науки і техніки Центру дослідж. наук.-тех. потенціалу та історії науки АН УРСР. 1987 реорганіз. у Всеукр. семінар з історії науки і техніки (під керівництвом Ю. Храмова).

Завантажити статтю