КИЇ́К-КОБИ́НСЬКА КУЛЬТУ́РА — археологічна культура мустьєрської доби середнього палеоліту. Датована часом 28–35 тис. років тому. Стоянкам, роз­ташованим у печерах східної частини Кримських гір (Киїк-Коба, Пролом І, Буран-Кая ІІІ), притаман­ні подібні набір камʼяних знарядь і методів, за­стосованих під час їхнього виготовле­н­ня. У 1920-х роках у печері Киїк-Коба вперше у Східній Європі зна­йдено кісткові рештки неандертальців. Ймовірно, похова­н­ня неандертальської дитини з Киїк-Коби належить до К.-К. к. Камʼяні знаря­д­дя невеликих роз­мірів, особливо числен­ні го­строконечники двобічного та однобічного обробле­н­ня. Кістяні вироби не характерні, часто зу­стрічаються ретушери на гальках. Серед залишків мисливської здобичі пере­важають велетенські і благородні олені, кінь, сугак. Памʼятки К.-К. к. не мають близьких аналогів за межами Криму.