КИЇ́К-КОБИ́НСЬКА КУЛЬТУ́РА — археологічна культура мустьєрської доби середнього палеоліту. Датована часом 28–35 тис. р. тому. Стоянкам, роз­таш. у печерах сх. частини Крим. гір (Киїк-Коба, Пролом І, Буран-Кая ІІІ), притаман. подіб. набір камʼяних знарядь і методів, за­стосованих під час їхнього виготовле­н­ня. У 1920-х рр. у печері Киїк-Коба вперше у Сх. Європі зна­йдено кісткові рештки неандертальців. Ймовірно, похова­н­ня неандертал. дитини з Киїк-Коби належить до К.-К. к. Камʼяні знаря­д­дя невеликих роз­мірів, особливо числен­ні го­строконечники двобіч. та однобіч. обробле­н­ня. Кістяні вироби не характерні, часто зу­стрічаються ретушери на гальках. Серед залишків мислив. здобичі пере­важають велетен. і благород. олені, кінь, сугак. Памʼятки К.-К. к. не мають близьких аналогів за межами Криму.