Киргизи

КИРГИ́ЗИ — нація, основне населе­н­ня Киргизстану. Проживають також в Узбеки­стані, РФ, Китаї (Кизилсу-Киргиз. автоном. округ у Сіньцзян-Уйгур. автоном. р-ні), Таджики­стані (Мургаб. нохія Гірського Бадахшану і Джиргатал. р-н), Туреч­чині, Афгані­стані, Казах­стані та ін. Заг. чисельність — бл. 4 млн осіб. Належать до пд.-сибір. (туран.) пере­хід. раси. Є нащадками кочових скотар. тюркомовних племен, які населяли тер. Центр. Азії та Пд. Сибіру у верхівʼї Єнісею. Пере­мігши уйгурів, єнісей. К. 840 створили Киргиз. каганат, екс­пансія якого досягла тер. Алтаю, Приіртиш­шя, Туви і Сх. Саян. Після виникне­н­ня Монгол. імперії алтай. К. уві­йшли до її складу. Під час роз­паду монгол. держав предкам сучас. К. довелося пере­селитися на Тянь-Шань, на тер. сучас. Киргиз­стану. Перші згадки етноніма «К.» в істор. джерелах датовано 3 ст. до н. е. За однією версією, він походить від слова «сорок» (киргиз. кырк), що стосується сорока племен, які обʼ­єд­нав Манас — герой однойм. киргиз. епосу; за ін. — від словосполуче­н­ня «червоні огузи». За реліг. сповіда­н­ням більшість становлять мусульмани-суніти, але частина К. зберігає також елементи доіслам. язичниц. світо­гляду; як і багато народів Сходу, К. святкують зороа­стрій. Новруз. Киргизька мова належить до киргиз.-кипчац. під­групи кипчац. групи тюрк. мов, писемність сформована на основі кирилич. графіки. За пере­писом насел. 2001, чисельність К. в Україні становила 1128 осіб (75,7 % — міське насел.), з яких 208 рідною мовою на­звали киргиз., 617 — рос., 221 — українську. Нині в Україні проживає бл. 300 громадян Киргиз­стану, зо-крема 24 студенти, які здобувають освіту в ВНЗах Харкова, Києва, Житомира, Дні­пропетровська й Одеси. Від 2005 у Києві діє Киргизів в Україні між­народне товариство.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю