Киргизька мова

КИРГИ́ЗЬКА МО́ВА — мова, що належить до киргизько-кипчацької під­групи кипчацької групи тюркських мов. Державна мова Киргиз­стану. Поширена також в Узбеки­стані, РФ, Китаї, Таджики­стані та деяких ін. країнах. Заг. кількість мовців — понад 4 млн осіб. Виділяють 2 діалекти: пн. і пд., за ін. класифікацією — пн., пд.-зх., пд.-сх., що мають від­мін­ності в основному у фонетиці та лексиці. Серед особливостей фонет. системи — довгі голосні вторин. походже­н­ня та послідовно виражений сингармонізм. Наголос падає пере­важно на остан. склад. Морфологія типова для тюрк. мов. Вказівні за­ймен­ники, як правило, мають дві форми — з кінцевим -л і без нього. Заперечна форма дієслова утворюється за допомогою афікса -ба-, але у деяких випадках може виражатися аналітично. Присудок завжди знаходиться в кінці рече­н­ня, перед ним — під­мет і додаток; об­ставина може стояти перед будь-яким чл. рече­н­ня. У синтаксисі поширені аналіт. дієслівні кон­струкції; для складнопідряд. рече­н­ня нетиповий сполучник. звʼязок компонентів, частіше використовують морфол. оформле­н­ня присудка під­рядного рече­н­ня. В основі літ. мови — пн. діалект. У лексиці значний пласт образно-наслідувал. слів. Збагаче­н­ня словник. запасу мови від­бувається в основному за рахунок власних засобів. Від 1924 писемність базувалася на араб. графіці, від 1926 — на латиниці, від 1940 — на кирилич. графіч. основі.

Завантажити статтю