ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine

Розмір шрифту

A

Малько Микола Андрійович

МАЛЬКО́ Микола Андрійович (псевд. — Ля-мі; 22. 04(04. 05). 1883, містечко Браїлів Вінн. пов. Поділ. губ., нині смт Жмерин. р-ну Вінн. обл. — 23. 06. 1961, м. Сідней, Австралія) — диригент, педагог, музично-громадський діяч. Професор (1923). Закін. муз. курси К. Лаґлера та гімназію в Одесі, істор.-філол. факультет С.-Пе­тербур. університету (1906), С.-Пе­тербур. консерваторію (1909; кл. теорії і композиції М. Римського-Корсакова, А. Лядова, О. Глазунова, фортепіано — М. Лаврова, диригування — М. Черепніна). Удосконалював майстерність у Ф. Мот­­ля (м. Мюнхен, Німеччина; 1909, 1911). Від 1906 — рецензент г. «Голос правды», «Речь», 1909–18 — диригент Маріїн. театру, водночас від 1914 — гол. диригент симф. оркестрів РМТ (усі — С.-Пе­тербург); 1918–21 — засн. і кер. Нар. консерваторії та симф. оркестру у Вітебську (Білорусь); 1921–22 — ректор і кер. інструм. класів Держ. інституту муз. драми, гол. диригент симф. оркестру Філармонії (обидва — Москва); 1923 диригував симф. оркестром у Харкові; 1923–25 — проф. Київ. муз.-драм. інституту (згодом Консерваторії). Під час роботи у Консерваторії організував симф. оркестр, з яким виступав у концертах; заклав фундамент спец. диригент. освіти, яка охоплювала теорію і практику диригування, вільне володіння мануал. технікою, читання партитур, транспонування, гру на оркестр. інструментах, виховання голосу, теор. предмети спец. диригент. фізкультури, диригування напам’ять. Головну увагу звертав не на відтворення тексту партитури, а на ідеї виконавства, інтерпретації. Ґрунтовна гуманітарна та муз. освіта М. дали можливість проводити концерти-лекції. Багато виступав з опер. оркестром у театрі. 1924 разом з капелою «Думка» виконав 9 симф. Л. ван Бетговена, уривки з опери Р. Ваґнера «Нюрнберзькі мейстерзінґери». 1925 під час святкування Шевченків. днів у опер. театрі провів концерт укр. хор. і симф. музики, в якому були виконані твори Т. Шевченка, М. Лисенка, К. Стеценка, Я. Степового, Л. Ревуцького, увертюри до опери «Наталка Полтавка» М. Лисенка, «Веснянка» М. Вериківського. Виступав з концертами в Одесі, Сімферополі, Рос­­тові-на-Дону (РФ). 1925–28 — проф. Ленінгр. (нині С.-Пе­тер­бург) консерваторії, за сумісн. гол. диригент та дир. Ленінгр. філармонії. Водночас проводив активну гастрол. діяльність у Відні, Празі, Копенгаґені, Лондоні. 1927 у Києві з опер. оркестром уперше виконав 5 симф. М. М’яс­­ковського, Класичну симф., скрипк. концерт С. Прокоф’єва, «Маленьку сюїту» І. Стравинського. У Ленінграді, крім рос. класич. та сучас. музики, пропагував новітню зх.-європ. музику А. Шенберґа, А. Онеґґера, Ф. Шрекера, Д. Мійо, П. Гіндеміта, за що мав непорозуміння з офіц. владою. Дізнавшись про своє звільнення з посади кер. Ленінгр. філармонії, вирішив не повертатися в СРСР. 1930–39 працював у Копенгаґені, де засн. симф. оркестр радіоцентру (нині його імені); від 1939 — у США: від 1940 викладав диригентуру в Мілс Коледжі (м. Овкленд, шт. Каліфорнія), 1945–57 — постій. диригент симф. оркестру в Чикаґо, водночас під час гастролей диригував оркестрами Великої Британії, Франції, Італії та ін. Від 1957 мешкав у Сіднеї, створив симф. оркестр, став основоположником австралій. симф. школи. 1958 здійснив гастрол. подорож країнами Європи, Пн. і Пд. Америки, Японії, Нової Зеландії, СРСР (1959 — у Києві). М. був одним з найвизначніших виконавців та інтерпретаторів творів Б. Лятошинського, Д. Шостаковича, П. Чайковського, М. М’ясковського, С. Прокоф’єва та ін. Частина його репертуару записана на грам­платівках (зокрема з Лондон. симф. оркестром). Автор праць, спогадів про своїх педагогів, низки статей на муз. теми, зокрема про зв’язок рос. композиторів з Україною. Серед учнів — М. Ка­­нер­штейн, О. Мелік-Пашаєв, Є. Мравінський, М. Покровський, Г. Таранов, Б. Хайкін. Від 1963 у Копенгаґені проводять міжнар. конкурс диригентів ім. М., у Сіднеї йому встановлено пам’ят­­ник.

Додаткові відомості

Основні праці
Оркестрова музика в небезпеці // Музика. 1925. № 2; Музика в кіно та її завдання в майбутньому // Там само. № 3; Капела «Думка» в Києві // Музика — масам. 1925. № 4; Путеводитель по оперным спектаклям // Жизнь и искусство. 1929. № 21; Чайковський і Україна // Новий шлях. 1950, 26 верес.; The conductor and his baton. Copenhagen, 1950 (рос. перекл. — Основы техники дирижирования. Москва; Ленинград, 1965); A Сertaine art. New York, 1966; Воспоминания. Статьи. Письма. Ленин­град, 1972.

Рекомендована література

  1. Маценко П. Наш великий диригент (пам’яті Миколи Малька) // Нові дні. 1961, лип.-серп.;
  2. Покровський М. Невідоме про відомих // Музика. 2000. № 1–3;
  3. Пархоменко Л. Микола Малько — Павло Маценко: діалог поза Україною // Студії мистецтвознавчі. К., 2006. Ч. 2.
Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2018
Том ЕСУ:
19
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Людина
Ключове слово:
диригент
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
63178
Вплив статті на популяризацію знань:
95
Бібліографічний опис:

Малько Микола Андрійович / І. Д. Гамкало // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-63178.

Malko Mykola Andriiovych / I. D. Hamkalo // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2018. – Available at: https://esu.com.ua/article-63178.

Завантажити бібліографічний опис

Єнін
Людина  |  Том 9  |  2009
А. А. Сирота
Єременко
Людина  |  Том 9  |  2009
О. М. Немкович
Єрошевський
Людина  |  Том 9  |  2009
Б. М. Фільц
ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору