КАНЕРШТЕ́ЙН Михайло Маркович (26. 07(08. 08). 1902, Київ — 08. 02. 1987, там само) — диригент, педагог. Доцент (1944). Батько О. Канерштейна. Закінчив Київський музично-драматичний ін­ститут (1924, клас скрипки Н. Скоморовського; 1925, клас диригува­н­ня М. Малька). Працював в орке­страх театру М. Садовського (1915–19), оперного театру (1919–29; від 1924 — концерт­мейстер групи альтів; обидва — Київ). Від 1926 — диригент літніх симфонічних концертів на курорті Соснівка на Черкащині. Від 1929 — диригент української пере­сувної опери. 1930–35 — головний диригент ново­створеного симфонічного оркестру Київського обласного радіокомітету, 1935–37 — диригент симфонічного оркестру Українського радіо (Київ), 1938 — головний диригент симфонічного оркестру Одеської філармонії, 1939–41 — ново­створеного симфонічного оркестру Українського радіо, 1944–49 — симфонічного оркестру Київської філармонії. Водночас від 1927 (з пере­рвою) викладав у Київській, 1941–44 — Свердловській (нині Єкатеринбург, РФ) та Московській консерваторіях. Виховав плеяду українських диригентів: Є. Дущенко, О. Гуляницький, В. Кожухар, К. Єременко, Р. Кофман, А. Василенко та ін. Ви­ступав із симфонічними оркестрами Москви, Ленін­града (нині Санкт-Петербург), Тбілісі, Єревана, Баку, Кишинева, Воронежа, Ростова-на-Дону (обидва — РФ), міст України. Пропагував музику Л. Ревуцького, Б. Лятошинського, М. Вериківського, М. Скорульського, А. Штогаренка, Г. Майбороди та ін.