Мамчур Степан Якимович

МА́МЧУР Степан Якимович (09. 01. 1916, с. Лучиці, нині Сокал. р-ну Львів. обл. — 10. 05. 1977, ст. Всех­святська Перм. обл., РФ, 2000 пере­похов. у м. Ірпінь Київ. обл.) — учасник національно-визвольного руху. Здобув середню освіту. Брав активну участь у діяльності товариства «Просвіта», став чл. ОУН. За зберіга­н­ня націоналіст. літ-ри 1935 заарешт. польс. владою, незабаром звільнений. Зі встановле­н­ням 1939 на тер. Зх. України рад. влади пере­йшов на нелегал. становище. Після 2-ї світової вій­ни легалізувався під чужим прі­звищем, продовжував націоналіст. діяльність, зокрема був звʼязковим між різними групами ОУН. 1955 пере­їхав до Ірпіня. 1957 заарешт. і засудж. до 10-ти р. таборів. Покара­н­ня від­бував у Мордовії (РФ). У серед. 1960-х рр. митрополитом Йосифом Сліпим висвяч. на диякона. Разом із ним від­правляв богослужі­н­ня, кон­спектував проповіді митрополита. Від­мовився спів­працювати з табір. адміністрацією та від­крито засудити націоналізм. 1967 засудж. ще до 15-ти р. таборів. Пере­ведений у табір в Перм. обл., де спілкувався з І. Світличним, Є. Сверстюком, С. Глузманом та ін. Під­писував листи-зверне­н­ня до вищого керівництва СРСР про нестерпні умови утрима­н­ня, 1975 пере­­­йшов на статус політвʼязня. По­­мер у таборі.