Мандзенко Йосип Полікарпович

МАНДЗЕ́НКО Йосип Полікарпович (04. 10. 1890, містечко Голованівськ Балт. пов. Поділ. губ., нині смт Кіровогр. обл. — 12. 12. 1970, м. Денвер, шт. Колорадо, США) — військовик. Брат К. Мандзенка. Генерал-хорунжий Армії УНР. Закін. Уман. чол. гімназію (нині Черкас. обл., 1908). Від­тоді пере­бував на військ. службі. Під час 1-ї світової вій­ни — офіцер 74-го Сімфероп. полку. В серпні 1915 потрапив у австр. полон. Утримувався у таборах у Ґарті та Йозефштадті. Брав участь у створен­ні гуртка офіцерів-українців та організації укр. культ.-осв. життя у таборі, від 1916 спів­працював із Союзом визволе­н­ня України (Ві­день). 1917 формував і надсилав укр. під­роз­діли до м. Володимир-Волинський (нині Волин. обл.), де вони уві­йшли до складу Сірожупан. дивізії. Від лютого 1918 — командир сотні та полковий адʼю­­тант, від травня 1919 — пом. командира із госп. питань 1-го Сірожупан. полку Армії УНР. На Волині потрапив у польс. полон. Повернувшись до Армії УНР, очолював Вінн. філію Гол. інформ. служби. Від чер­вня 1920 — в охороні Гол. Отамана С. Петлюри. Мешкав у таборах для інтернованих у Польщі. Від 1928 служив за конт­рактом у польс. війську, 1939–40 пере­бував у нім. полоні. 1943 вступив до дивізії «Галичина». У травні 1945 інтернований у таборі в м. Ріміні (Італія). 1947 емігрував до Великої Британії, згодом — до США. Член багатьох укр. громад. і комбатант. організацій. Автор спогадів «Сірожупан­ники» // «За Державність», 1966, № 11.

Завантажити статтю