Мандзенко Костянтин Полікарпович
Визначення і загальна характеристика
МАНДЗЕ́НКО Костянтин Полікарпович (15. 11. 1896, містечко Голованівськ Балт. пов. Поділ. губ., нині смт Кіровогр. обл. — 16. 01. 1983, м. Чикаґо, шт. Іллінойс, США) — військовик. Брат Й. Мандзенка. Генерал-хорунжий Армії УНР. Закін. Уман. чол. гімназію (нині Черкас. обл.), 1-у Київ. школу прапорщиків (1915). Під час 1-ї світової війни — офіцер 1-го лейб-гренадер. Катеринослав. полку та 1-ї Гренадер. дивізії. З утворенням УЦР 1917 брав участь в українізації частин рос. армії (обраний командиром сотні укр. куреня 1-ї Гренадер. дивізії). Делегат 1-го і 2-го Всеукр. військ. з’їздів. Від листопада 1918 — старшина 11-го пішого Уман. полку Армії Української Держави; від лютого 1919 — старшина комендант. сотні штабу, від травня — нач. обозу Запороз. корпусу Армії УНР. Захоплений у полон денікінцями та вивезений до Одеси, через Польщу повернувся до Армії УНР. Служив у охороні Гол. Отамана С. Петлюри; 1921 — старшина 50-го куреня 6-ї Січової дивізії Армії УНР. Мешкав у таборах для інтернованих у Польщі, де закін. Академ. курси Генштабу. Працював землеміром у Варшав. воєводстві. Від 1938 служив за контрактом у польс. війську, 1939–40 перебував у нім. полоні. 1945 вступив до 2-ї Укр. дивізії УНА, командував парашут. відділом. Після 2-ї світової війни емігрував до США. Наприкінці 1970-х рр. — Міністр військ. справ уряду УНР в екзилі. Член багатьох укр. громад. і комбатант. організацій.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
