Манжула Степан Федорович

МАНЖУ́ЛА Степан Федорович (03. 01. 1885, станиця Дінська, нині Краснодарського краю, РФ — після 1947, м. Воркута, Комі АРСР, РФ) — громадсько-політичний діяч. Закінчив Кубанське реальне училище (м. Катеринодар, нині Краснодар), агрономічний факультет Київського політехнічного ін­ституту. Працював у Катеринодарському міському управлін­ні (1910–14) і Кубанському центральному союзі установ дрібного кредиту (від 1915). Уклав «Обзор сельско­хозяйствен­ных пред­приятий и агрономических меро­приятий города Екатеринодара...» (Екатеринодар, 1911). Під впливом С. Ерастова став чл. Чорноморської філії РУПу. Був міні­стром землеробства у тимчасовому військовому і 1-му складі 2-го кра­йового уряду Кубані (лютий 1917 — січень 1918). Член Кубанської законодавчої і кра­йової рад (від вересня 1917). У лютому 1918 брав активну участь у проголошен­ні Кубанської Народної Республіки. Влітку того ж року входив до складу делегації, яка на пере­говорах із геть­маном П. Скоропадським уклала низку договорів про спів­­­працю Української Держави та Кубані. Ви­ступав проти союзу з Добровол. армією. Від поч. 1919 — член делегації Кубані на Паризькій мирній конференції 1919–20. Восени 1919 за наказом командува­н­ня ЗС Пів­ден­ної Росії висланий до Стамбула. Від 1920 мешкав у Чехо-Словач­чині. 1923–27 — професорський стипендіат Української господарської академії у Подєбрадах. Згодом працював агрономом на Закарпат­ті, сприяв економічному під­несен­ню українських сіл Берегівщини. Вміщував публікації у часописі «Кубанський край» (Прага), серед них — «На початку роз­московле­н­ня школи на Кубані» (1931, № 7), «Запита­н­ня» (1931, № 8). У 1945 заарештований радянською контр­розвідкою та вивезений до СРСР. Засуджений, від­бував покара­н­ня у Сибіру. Востан­нє зга­даний у мемуарах ре­пресовованого російського письмен­ника С. Тхоржевського (події за 1947).

Завантажити статтю