Маніпуляція соціальна

МАНІПУЛЯ́ЦІЯ СОЦІА́ЛЬНА — спосіб соціального управлі­н­ня, який полягає у прихованому впливі (найчастіше через формува­н­ня ілюзорних уявлень) на масову сві­домість і поведінку людей з метою примусити їх діяти (або не діяти) в інтересах певних соціальних сил. Під впливом М. с. люди можуть діяти і проти власних інтересів.

 М. с. зʼявилася внаслідок зменше­н­ня ролі насильства в управлін­ні соціальними процесами. Лібералізація та демократизація політичного і соціального простору, роз­виток техніки й ЗМІ при­звели до того, що насильство пере­стало бути адекватним засобом виріше­н­ня соціальних зав­дань, і виникла потреба в нових формах впливу, основною з яких є маніпуляція. На від­міну від насильства, маніпулятивні форми перед­бачають наявність більш активного та само­стійного обʼєкта впливу, який не потребує по­стійного контролю і, під­давшись впливу один раз, здатний само­стійно вирішувати покладені на нього зав­да­н­ня. 

Головна особливість М. с. полягає в тому, що маніпулятор може обі­йти небажані для нього ситуації та про­блеми, по­збутися зайвих витрат сил і досягти по­ставленої мети найменшими зуси­л­лями та найкращим чином. Основний інструмент подібних взаємодій — інформація, здатна впливати на дії та вчинки людей, що перед­бачає наявність до­статньо роз­виненого обʼєкта впливу і засобів комунікації. На від­міну від інструментів насильства, М. с. характеризується високою швидкістю впливу, більшою до­ступністю та без­межністю у від­творен­ні. 

Нині маніпулятивні засоби впливу дуже роз­винені й присутні практично в усіх соціальних сферах. Існують навіть окремі галузі діяльності, основним зав­да­н­ням яких є М. с., зокрема реклама, маркетинг, політичні технології. Завдяки їм встановлюються і від­творюються від­носини, без яких уявити сучасне су­спільство неможливо. Разом із позитивними, маніпулятивні форми мають і негативні якості: типізація та монополізація світо­глядних уявлень, слабкість або від­сутність реальної критики, небезпека узурпації влади тощо. 

М. с. — прихований вплив, якого не повинен помітити обʼєкт маніпуляції. Для цього потрібна «фальшива» дійсність, створена за допомогою ЗМІ. Вони є ретранс­лятором авторитетних думок, які люди засвоюють, а потім спри­ймають як власні висновки. Якщо спробу маніпуляції роз­кривають і викри­т­тя стає загальнові­домим, акцію за­звичай згортають, оскільки роз­критий факт такої спроби завдає маніпулятору значної шкоди. Головну мету приховують так, щоб навіть викри­т­тя самого факту спроби маніпуляції не при­звело до зʼясува­н­ня глобальних намірів організаторів. 

Перед­умова успішної маніпуляції — небажа­н­ня пере­важної більшості громадян витрачати душевні та ро­зумові сили й час на критичне осмисле­н­ня пові­домлень. Пасивно зануритися у потік інформації набагато легше, ніж обдумувати кожен сигнал. Маніпуляція сві­домістю, вироблена завжди приховано, набагато більше по­збавляє індивіда свободи, ніж прямий примус. Жертва маніпуляції повністю втрачає можливість раціонального вибору, оскільки її бажа­н­ня про­грамуються ззовні. Фактично, процес М. с. означає ліквідацію основних громадянських прав як ідеальної основи західної цивілізації. На її місці виникає новий вид тоталітаризму, який замінив насильство набагато ефективнішим й антигуман­нішим інструментом — «індустрією масової культури», що пере­творює людину в про­грамованого робота. 

У 20 — на поч. 21 ст. ві­домі приклади значного впливу масових на­строїв на спектр політичних процесів і явищ. Дії великих груп людей, охоплених тими чи іншими ідеями, можуть при­звести до зміни політичної системи. Швидко поширюючись у су­спільстві, масові на­строї незадоволеності здатні створювати кризові політичні ситуації та спричинювати нові, часом несподівані політичні процеси. Ката­строфічна інформація змушує членів су­спільства з острахом (і водночас із цікавістю) чекати пові­домлень про нові, ще більш страшні нещастя та ката­строфи, формуючи емоційний стан по­стійного тривожного очікува­н­ня, посилюючи незадоволеність дійсністю. 

Для маніпулюва­н­ня масовими на­строями також використовують релігію — незадоволе­н­ня пояснюють від­ступом від істин­ної віри або під­ступами її ворогів і транс­формують у дії зі знище­н­ня або ви­гна­н­ня іновірців чи від­ступників.

Завантажити статтю