Масова свідомість

МА́СОВА СВІДО́МІСТЬ — це особливий вид суспільної свідомості, що відображає знання, уявлення, норми, цінності та зразки поведінки, притаманні значним неструктурованим множинам людей. Масова свідомість характеризується збігом у певну мить і за певних умов головних компонентів свідомості великої кількості різних суспільних груп. Одним із виявів масової суспільно-політичної свідомості є громадська думка.

У масовій свідомості переплітаються буденнопсихологічний і теоретико-ідеологічний рівні суспільної свідомості, відповідно виокремлюють два її основні типи: первинний (емоційно-діючий) та вторинний (раціональний). Суб’єктами і творцями масової свідомості виступають усі члени суспільства — індивіди, об’єднані різними групами, соціальними зв’язками. Її структурують за соціокультурними, повсякденними, соціально-інституціональними орієнтаціями людей. Масова свідомість виникає та формується у процесі масовізації різних способів життєдіяльності людей (у сферах виробництва, споживання, спілкування, політики, природного довкілля), які зумовлюють однакові чи подібні інтереси, потреби, навички, оцінки переважної більшості людських спільнот. За сучасними формами масовізації способів життєдіяльності людей у формуванні масової свідомості беруть участь експертні (професійні) спільноти, засоби масової інформації, найближче соціальне оточення.

Феномен масової свідомості тривалий час вивчають у межах різноманітних світоглядних парадигм: еволюційно-органічної (О. Конт, Г. Спенсер), соціал-дарвіністської (Л. Гумплович, А. Смолл, В. Семнер), позитивістської (Е. Дюркгайм), антипозитивістської (Ф. Тьонніс, Ґ. Зіммель), об’єктивістської (Т. Парсонс, Р. Мертон, Р. Дарендорф), суб’єктивістської (Дж. Мід, Г. Блумер, Е. Гоффман, Т. Лукманн). Залежно від тлумачення поняття «маса», виокремлюють кілька дослідницьких підходів до вивчення масової свідомості:

у релігійному підході за її основу беруть панівну в даному суспільстві релігію, а під масою розуміють всю сукупність вірян (структура відповідає ієрархічній організації Церкви);
у національному та державному — носіями масової свідомості виступають відповідно представники однієї нації або громадяни однієї держави;
теоретики марксизму запропонували класовий підхід, де під масою розуміли клас, тому класову свідомість вважали масовою.

В усіх них приблизно однакова структура масової свідомості: вожді, керівники, знані авторитети та власне маса людей. Натомість в елітарному підході поняття «маса» розуміється як відмінне від еліти. У сучасній науковій літературі масову свідомість розглядають, з одного боку, як форму суспільної свідомості, що помітно проявляється лише у динамічні нестабільні періоди суспільного розвитку, з іншого — як достатньо самостійний феномен — свідомість певного соціального носія (маси).

Б. Грушин виділив ознаки, які уможливлюють виокремити цього носія від інших соціальних спільнот (груп, класів): ситуативність існування, гетерогенність, аморфність, неструктурованість. Саме ці ознаки характеризують масу як некласичну соціальну спільноту. Маса не протистоїть групам, вона існує поруч із ними і проявляє себе тоді, коли у певних ситуаціях соціальні межі груп виявляються або зруйнованими, або на певний момент неважливими. Відповідні характеристики має і масова свідомість. Основні її властивості:

обсяг різноманітних позитивних знань, якими володіють ті чи інші маси та які вони практично використовують у своїй життєдіяльності;
поширеність у соціальному просторі;
темпоральність, рівень стійкості у часі;
ступінь зв’язності, несуперечність;
керованість, співвідношення вхідних у масову свідомість стихійних та інституціоналізованих форм;
рівень розвиненості;
характер вираженості;
особливості використання мовних засобів.

Масовій свідомості притаманна соціальна типовість компонентів, які утворюють її, а також їхнє визнання, санкціонування тією чи іншою масовою спільнотою. Вона існує і втілюється на двох основних рівнях: у соціальних типах особистості та у свідомості великих соціальних груп — класів та інших масових спільнот.

У стані та розвитку масової свідомості виокремлюють дві граничні точки: по-перше, коли рівень її культури та духовності невпинно знижується і у ньому в повній мірі діють механізми підсвідомості та стихійності, що описав З. Фройд (у цьому стані й на цьому рівні розвиток масової свідомості схильний до маніпуляції ззовні, у ній присутні конфронтаційні стереотипи і міфи, сильне відчуження та самовідчуження індивідів); по-друге, коли вона набуває більшої організованості, консолідації, чинить опір маніпулюванню ззовні, кристалізує власну внутрішню структуру, прагне до високої культури і духовності, діє переважно у контексті всієї сукупності соціальних зв’язків на принципах соціального інтелекту. Зміст масової свідомості значно поступається змісту суспільної свідомості загалом, оскільки багато форм останньої проникають у масову свідомість не повністю, а фрагментами. Крім того, вона поступається за змістом сукупній індивідуальній свідомості, що за своїм «предметним рядом» навіть виходить за рамки суспільної свідомості. У міру ускладнення соціально-економічних та соціально-політичних відносин, посилення соціальних конфліктів людям все складніше розбиратися у поточних подіях, тому більшість із них тяжіє до полегшення для себе інтерпретації подій суспільного життя шляхом формування стереотипних реакцій на них. За таких умов поширюється маніпулювання масовою свідомістю — програмування думок і прагнень людей, їхніх настроїв з метою забезпечення поведінки, необхідної власникам засобів маніпуляції. У якості основних каналів маніпуляції виступають електронні засоби масової інформації, насамперед телебачення.

Масовій свідомості сучасного українського суспільства притаманне поширення соціального цинізму внаслідок руйнації ціннісно-нормативної системи, реакції масової свідомості на аномію. Цинізм дає змогу краще адаптуватися до нестабільного суспільства, оскільки принципове заперечення будь-яких норм, властиве цинічному погляду на соціальну дійсність, запобігає розпачу в ситуаціях, де людина не бачить норм поведінки, до яких варто пристосуватися. Тому в масовій свідомості населення України переважають також непослідовність і невизначеність щодо соціально-економічної стратегії розвитку країни.

Літ.: Грушин Б. А. Массовое сознание: опыт определения и проблемы исследования. Москва, 1987; Оссовський В. Л. Соціологія громадської думки. К., 2005; Панина Н. В. Образ жизни и психологическое состояние населения Украины в условиях перехода от тоталитаризма к демократии // Избр. тр. по социологии: В 3 т. Т. 2. К., 2008; S. Kreitler, O. Maimon. Consciousness: Its Nature and Functions. New York, 2012.

О. Г. Стегній

Розмір шрифту

Масова свідомість

Рекомендована література

Інформація про статтю

Схожі статті