Манифест к украинскому народу з ультимативными требованиями к Центральной Раде
«МАНИФЕ́СТ К УКРАИ́НСКОМУ НАРО́ДУ З УЛЬТИМАТИ́ВНЫМИ ТРЕ́БОВАНИЯМИ К ЦЕНТРА́ЛЬНОЙ РА́ДЕ» — офіційний дипломатичний документ. Підготовлений 3(16) грудня 1917 за рішенням РНК комісією в складі В. Леніна, Л. Троцького та Й. Сталіна, наступ. дня надісланий телеграфом до Києва. Причиною появи «Манифеста…» стала відмова УЦР визнати створ. більшовиками РНК центр. владою в Росії та проголошення III Універсалом автоном. УНР. Намагання повалити укр. владу силами місц. більшовиків, а також шляхом втручання центру в окремі ланки держ. життя, економіки, військ. порядку УНР виявилися марними. 27 листопада (1 грудня) 1917 більшовики утворили при Ставці верхов. головнокомандувача у м. Могильов (нині Білорусь) Рев. польовий штаб і почали формувати т. зв. рев. загони, шукаючи лише формал. приводу для початку прямої агресії проти України. У «Манифесте…» рад. уряд визнавав право України на відокремлення від Росії і водночас в ультиматив. формі висував вимоги, які, по суті, були втручанням у внутр. справи УНР, зокрема він заявляв, що УЦР веде двозначну бурж. політику і відмовляється від скликання Всеукр. з’їзду рад, який один може засвідчити її повноваження, хоча згаданий з’їзд мав розпочати роботу 4(17) грудня 1917 у Києві. Не відповідало дійсності й твердження, що передислокація за наказом Ген. секретаріату УЦР українізов. частин до України призводила до дезорганізації фронту. Розкладу армії сприяли дії більшовиків, які свідомо руйнували армій. порядок для встановлення своєї влади на фронті. Роззброєння більшовизов. частин армії, які відкрито виступали проти укр. влади, ультиматум називав діями, спрямов. проти рад. влади. Пропуск за взаєм. угодою з Донським урядом генерала від кавалерії О. Каледіна донських козачих частин з фронту на Дон (і, відповідно, укр. частин через тер. Обл. війська Донського до України) більшовики вважали підтримкою «кадет.-каледін. контрреволюції». РНК вимагала припинити роззброєння більшовизов. частин армії та Червоної гвардії, не пропускати війська з фронту на Дон, сприяти рев. військам у боротьбі «з кадет.-каледін. повстанням» тощо. У разі невиконання рад. уряд Росії погрожував через 48 год. оголосити УЦР у стані відкритої війни проти рад. влади в Росії та Україні. Оскільки позиція укр. сторони з усіх пред’явлених вимог вже була викладена у заяві Ген. секретаріату УЦР від 30 листопада (13 грудня) 1917, поява «Манифеста…» стала пропагандист. акцією, намаганням перекласти вину за розв’язання зброй. конфлікту на укр. владу. Наступ. дня уряд УНР дав відповідь на ультиматум, у якій рішуче відкинув втручання нар. комісарів у її внутр. справи. Всеукр. з’їзд рад селян., робітн. і солдат. депутатів 1917 у Києві розцінив ультиматум як замах на УНР та висловив повну підтримку УЦР і її політиці. Спроби мирного полагодження конфлікту тривали деякий час після ультиматуму, проте у серед. грудня 1917 рев. загони з Росії розпочали неоголошену війну проти УНР, в результаті якої на частині території України встановлено рад. владу.
Рекомендована література
- Українська Центральна Рада: Док. і мат. Т. 1. К., 1996.
Завантажити статтю
