Манифест к украинскому народу з ультимативными требованиями к Центральной Раде

«МАНИФЕ́СТ К УКРАИ́НСКОМУ НАРО́ДУ З УЛЬТИМАТИ́ВНЫМИ ТРЕ́БОВАНИЯМИ К ЦЕНТРА́ЛЬНОЙ РА́ДЕ» — офіційний дипломатичний документ. Під­готовлений 3(16) грудня 1917 за ріше­н­ням РНК комісією в складі В. Леніна, Л. Троцького та Й. Сталіна, на­ступ. дня надісланий теле­графом до Києва. Причиною появи «Манифеста…» стала від­мова УЦР ви­знати створ. більшовиками РНК центр. владою в Росії та проголоше­н­ня III Універсалом автоном. УНР. Намага­н­ня повалити укр. владу силами місц. більшовиків, а також шляхом втруча­н­ня центру в окремі ланки держ. життя, економіки, військ. порядку УНР виявилися марними. 27 листопада (1 грудня) 1917 більшовики утворили при Ставці верхов. головнокомандувача у м. Могильов (нині Білорусь) Рев. польовий штаб і почали формувати т. зв. рев. загони, шукаючи лише формал. приводу для початку прямої агресії проти України. У «Манифесте…» рад. уряд ви­знавав право України на від­окремле­н­ня від Росії і водночас в ультиматив. формі висував вимоги, які, по суті, були втруча­н­ням у внутр. справи УНР, зокрема він заявляв, що УЦР веде дво­значну бурж. політику і від­мовляється від склика­н­ня Всеукр. зʼ­їзду рад, який один може засвідчити її повноваже­н­ня, хоча зга­даний зʼїзд мав роз­почати роботу 4(17) грудня 1917 у Києві. Не від­повід­ало дійсності й твердже­н­ня, що пере­дис­локація за наказом Ген. секретаріату УЦР українізов. частин до України призводила до дезорганізації фронту. Роз­кладу армії сприяли дії більшовиків, які сві­домо руйнували армій. порядок для встановле­н­ня своєї влади на фронті. Роз­зброє­н­ня більшовизов. частин армії, які від­крито ви­ступали проти укр. влади, ультиматум називав діями, спрямов. проти рад. влади. Пропуск за взаєм. угодою з Донським урядом генерала від кавалерії О. Каледіна донських козачих частин з фронту на Дон (і, від­повід­но, укр. частин через тер. Обл. війська Донського до України) більшовики вважали під­тримкою «кадет.-каледін. контр­революції». РНК вимагала припинити роз­зброє­н­ня більшовизов. частин армії та Червоної гвардії, не пропускати війська з фронту на Дон, сприяти рев. військам у боротьбі «з кадет.-каледін. пов­ста­н­ням» тощо. У разі невикона­н­ня рад. уряд Росії по­грожував через 48 год. оголосити УЦР у стані від­критої вій­ни проти рад. влади в Росії та Україні. Оскільки позиція укр. сторони з усіх предʼявле­­них вимог вже була викладена у заяві Ген. секретаріату УЦР від 30 листопада (13 грудня) 1917, поява «Манифеста…» стала пропагандист. акцією, намага­н­ням пере­класти вину за роз­вʼяза­н­ня зброй. конфлікту на укр. владу. На­ступ. дня уряд УНР дав від­повідь на ультиматум, у якій рішуче від­кинув втруча­н­ня нар. комісарів у її внутр. справи. Всеукр. зʼїзд рад селян., робітн. і солдат. депутатів 1917 у Києві роз­цінив ультиматум як замах на УНР та висловив повну під­тримку УЦР і її політиці. Спроби мирного полагодже­н­ня конфлікту тривали деякий час після ультиматуму, проте у серед. грудня 1917 рев. загони з Росії роз­почали неоголошену вій­ну проти УНР, в результаті якої на частині території України встанов­­лено рад. владу.

Завантажити статтю