Манія

Визначення і загальна характеристика

МА́НІЯ (від грец. μανία — божеві­л­ля, пристрасть, потяг) — хворобливий стан психіки, ознаками якого є виражені емоційні поруше­н­ня та не­адекватна, патологічно надмірна активність людини. У за­старілому значен­ні термін «М.» маніфестував психопатол. стани, що характеризуються домінува­н­ням психомотор. порушень у клін. картині. Нині у профес. колах М. ви­значають як маніакал. син­дром (ін. назва — маніакал. стан). М. с. — специфіч. симптомокомплекс, що належить до психопатол. виявів порушень емоц. сфери психіки — афектив. роз­ладів. Виділяють три осн. психопатол. симптоми (т. зв. маніакал. тріаду): гіпертимія — невмотивоване під­несе­н­ня на­строю, що проявляється в без­турботності, радості, оптимізмі, від­сутності негатив. емоцій (страху, тривоги, пригніче­н­ня); тахіфренія — пришвидшений темп пере­бігу асоціатив. процесів, ознакою якого є мислен­нєва, мовна та рухова роз­гальмованість чи збудже­н­ня (цей симптом су­проводжується різномані­т­тям думок, поверх­невими, нелогіч. судже­н­нями, під­вищеним від­воліка­н­ням уваги, глузува­н­ням, роз­повід­ями анекдотів, веселих історій); гіпербулія — надмірне прагне­н­ня до діяльності, значно під­вищена активність (їй властиве часте від­воліка­н­ня з одного заня­т­тя на інше та не­спроможність завершити хоча б одне з них, від­чу­т­тя під­вищеної потреби в спілкуван­ні, ігнорува­н­ня наявних про­блем). М. с. су­проводжують т. зв. вітальні зміни: хворих пере­повнюють сила, енергія, вони від­чувають себе помолоділими, ніби «заново народженими», не­втомними; це спричиняє поруше­н­ня сну (добова норма його різко скорочується), під­вище­н­ня сексуал. потягу й апетиту, поруше­н­ня менструал. циклу у жінок. Роз­різняють декілька стадій роз­витку М. с.: початк. (гіпоманія), ознакою якої є зовн. вияви необ­ґрунтов. покраще­н­ня на­строю й посиле­н­ня активності без поміт. порушень у поведінці: надмірне по­жвавле­н­ня, радість, балакучість, під­вищена самооцінка тощо. Через під­вищене від­воліка­н­ня уваги втрачається продуктивність діяльності. Мислен­­ня стає примітивним, порушується поведінка з наявними ознаками ре­гресу мотивації: хворі набирають боргів, заводять сумнівні зна­йомства, від­дають пере­вагу роз­вагам, а не справам. Під­вище­н­ня активності змінюється на нецілеспрямов., хаотичні дії або без­глузді вчинки та су­проводжується повною від­сутністю потреби в сні, а посиле­н­ня сексуал. потягу може спричинити не­впорядкованість у сексуал. звʼязках. Стадія психотич. М. характеризується по­стій. мовним та руховим збудже­н­ням, не­адекват. поведінкою з гіпер­продукцією (хворі спів­ають, танцюють, декламують, сердяться, жваво жестикулюють). Мовле­н­ня монологічне, його темп пришвидшений. Мислен­ню властиві стрибки ідей (fuga іdearum). Під­несе­н­ня на­строю доповнюють захопленість, пере­жива­н­ня щастя та бажа­н­ня ощасливити всіх, хто поруч. Хворі часто починають вважати себе знаменитими особами. На стадії маніакал. парафренії зʼяв­­ля­­ються без­глуздо фантастичні, але не­стійкі маячні ідеї величі з упевненістю у своїх не­звич., без­мірних можливостях. Мовне та рухове збудже­н­ня інтенсифікується до шаленства, не­зро­зумілих висловлювань, без­глуздої агресії. У психіатр. практиці термін «М. с.» вживають на по­значе­н­ня різних психіч. захворювань, найчастіше — біполяр. афектив. роз­ладу (маніакально-де­пресив. психозу), шизофренії, органіч. уражень головного мозку (пухлин мозку або травм) чи інфекц. психозів (напр., про­гресив. паралічу — психоорганіч. захворюва­н­ня сифілітич. походже­н­ня). Терміном «М.» по­значають також хворобливий стан психіки, для якого характерне зосере­дже­н­ня сві­домості та почут­тів на якійсь одній ідеї, що викликає не­адекватно активну поведінку. Тобто в цьому значен­ні М. асоці­йовано з маяче­н­ням або надцін­ними ідеями з вираженим нездолан. потягом до їх реалізації чи ознаками психол. пристрасті. Хоча окремі дослідники (В. Блейхер, І. Крук) вважають некоректним надавати поня­т­тю М. цього значе­н­ня, оскільки за­значену семантику мані­­фесту­­ють інші терміни, конкретизуючи ту чи іншу ідею, потяг, пристрасть тощо, напр., мегаломанія (маячні ідеї величі), наркоманія (неперебор. потяг до вжи­­ва­н­ня наркотиків), дисморфоманія (маячні ідеї фіз. недоліку, що помітні для всіх), дромоманія (неперебор. потяг до бродяжництва), клептоманія (патол. сильне бажа­н­ня вкрасти що-небудь), трихотиломанія (неперебор. потяг до вирива­н­ня в себе волос­ся), оніоманія, або шопоголізм (непереборне бажа­н­ня що-небудь купувати без необхідності), айдоманія, або сатиріаз (не­адекватно під­вищений статевий потяг у чоловіків), німфоманія (не­адекватно під­вищений статевий потяг у жінок), М. пере­слідува­н­ня (стійкі ідеї пере­слідува­н­ня), М. величі (маре­н­ня величі) тощо.

Літ.: Блейхер В. М., Крук И. В. Толко­­вый словарь психиатрических терминов. Воронеж, 1995; Гельдер М., Гэт Д., Мейо Р. Оксфордское руководство по психиатрии / Пер. с англ. К., 1999; Гиндикин В. Я., Гурьева В. А. Личностная патология. Москва, 1999; Телюков О. Клініко-психопатологічні особливості маніакальних роз­ладів органічного походже­н­ня // Укр. вісн. психоневрології. 2006 Т. 14, вип. 1; Жмуров В. А. Клиническая психиатрия. Москва, 2010.

Г. Я. Пилягіна

Завантажити статтю