Манн Генріх
Визначення і загальна характеристика
МАНН Генріх (Mann Heinrich; 27. 03. 1871, м. Любек, Німеччина — 12. 03. 1950, м. Санта-Моніка, шт. Каліфорнія, США) — німецький письменник, драматург, публіцист. Брат Т. Манна. Навчався у Берлінському університеті. Від 1926 — академік Прусської АМ (від 1931 — голова Відділення літератури). Після приходу А. Гітлера до влади 1933 був позбавлений німецького громадянства. Емігрував спочатку до Чехо-Словаччини, потім — до Франції, 1940 — до США. Дебютував на початку 1890-х років, відразу ж посівши помітне місце у тодішній німецькій прозі і в середовищі німецької мистецької богеми так званого кінця віку, опозиційної до офіційної культури «вільгельмівської» Німеччини з її агресивним націоналізмом, гонитвою за наживою, вдаваною зовнішньою респектабельністю. Своє неприйняття загальної атмосфери тогочасного Німеччини і всієї передвоєнної Європи М. подав у гостросатиричному романі «Im Schlaraffenland» («Казкова країна», 1900) та в трилогії «Die Göttinnen oder die drei Romane der Herzogin von Assy» («Богині, або Три романи герцогині Ассі», 1903), в якій безбарвне буржуазне скіннення протистоїть індивідуалістична, ніцшеанського штибу героїка «богинь». Потім підкреслена «естетична» опозиція М. сучасності поступово, але неухильно зміщується у бік більш глибокого розуміння кризових явищ тієї доби. У романі «Professor Unrat oder das Ende eines Tyrannen» («Вчитель Унрат, або Кінець одного тирана», 1905; усі — Мюнхен) постає, у тональності сатиричної притчі, гіперболізованої памфлетно, узагальнена картина «прусської» псевдодисципліни, яка, зрештою, обертається катастрофою її носія. Роман М. нині уявляється вже ніби передвістям, прогнозом, за словами брата письменника, «націонал-соціалістичної катастрофи». Екранізація цього твору («Голубий янгол», 1930, реж. Дж. Штернберґ) стала класикою світового кіно. Відтак М. у своїй романній, новелістській та публіцистичній прозі прагне віднайти, у всій психологічній конкретності, саме суспільні першопричини поточної західної кризи, котра невдовзі вибухнула у вигляді світової війни — роман «Der Untertan» («Вірнопідданний», 1914, опубл. — Leipzig, 1918; український переклад — К., 1969), перша частина трилогії, що потім отримала характерну назву «Keiserreich» («Імперія»). Війну 1914–18 М., на відміну від молодшого брата, зустрів як неминуче похідне від тієї суспільної кризи, панораму якої письменник і відтворив у всьому своєму попередньому романному доробку. Саме тому в 1920–30-і роки М. зосередився переважно на публіцистиці — антифашистсько-антитоталітарного змісту, позначеній прорадянськими стриманими симпатіями, намаганням віднайти тактичну спілку із силами, які, здавалося б, протистоять європейським диктатурам (однак М. протестував проти сталінських репресій). Першооснову свого опору письменник вбачав передусім у першовитоках європейського гуманізму — у бурхливій історії Заходу 16 ст., коли людяність, нагромаджена недавнім Відродженням, кидала виклик усім проявам насильства проти людини: історична дилогія «Die Jugend des Königs Henri Quatre» («Молоді літа короля Генріха IV», 1935; український переклад — К., 1982), «Die Vollendung des Königs Henri Quatre» («Літа зрілості короля Генріха IV», 1938; обидва — Амстердам; український переклад — К., 1985). Ця дилогія — своєрідний гуманістичний «антитоталітарний» заповіт письменника. В останнє десятиріччя життя спробував себе і в кінодраматургії — підкреслено антифашистського спрямування. Українською мовою окремі твори М. переклали М. Зісман, Ю. Лісняк. Від 1953 Берлінська АМ присуджує щорічну премію М.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
