Манучарова Ніна Давидівна

МАНУЧА́РОВА Ніна Давидівна (09. 10. 1900, м. Смоленськ, Росія — 02. 03. 1988, Київ) — архітектор, мистецтвознавець. Мати О. Павловсь­­кої, бабуся С. Якутовича. Член-кореспондент Академії архітектури УРСР (1946). Канд. архітектури (1951). Член СА СРСР (1933). Навч. у Київ. університеті (1919–21), закін. архіт. факультет Київ. худож. інституту (1930; викл. П. Альошин). Працювала 1927–30 як ст. технік на буд-ві Київ. залізнич. вокзалу; у Харкові: 1930–33 — арх. відділу Проект. бюро, 1933–34 — ст. арх. інж.-буд. відділ. НКВС; у Києві: 1934–36 — гол. арх. з перебудови спорткомплексу «Динамо»; в інститутах «Шкільпроект» (1936–38), «Київтранспроект» (1938–39) та проектно-тех. конторі; 1940–41 — арх. «Цивільпроекту»; 1941–43 — ст. інж.-арх. відділу капітал. будівництва заводу ім. Сталіна в Златоусті (нині місто Челябін. обл.); 1943 — ст. арх. Воєнпроекту у Куйбишеві (нині Самара; обидва — РФ); 1943–44 — арх. Наркомату радгоспів. 1944–46 — нач. відділу Упр. у справах архітектури при РМ УРСР у Києві; в НДІ худож. промисловості Академії архітектури УРСР: від 1947 — директор, 1956–57 — заступник директора з на­уки; 1957–64 — керівник сектору ін­­тер’єру НДІ архітектури споруд Академії архітектури та будівництва УРСР; 1964–70 — старший науковий співробітник Київ. зонал. НДІ експерим. проектування. Розробила проекти будинків для установ Держбанку (виконано 1930–31 у Запоріжжі, Тирасполі), будинку заводу зброї НКВС (1931–32), перепланування та проектування осн. павільйонів стадіону «Динамо» (1931) у Харкові, типові проекти сільс. семиріч. і дерев’яної чотириклас. шкіл (обидва — 1936), колгосп. клубів на 250 та 400 осіб (1937), рай. б-к на 500 000 і 150 000 томів (1938), житл. будинків дорож. майстра (1937) та колгоспника (1940). Виконувала роботи з облаштування інтер’єрів, зокрема оформлення універмагу-розподільника для робітників НКВС і міліції (1934, цокол. поверх будівлі на вул. Пушкінська, № 50) у Харкові, реконструкції і внутр. обладнання клубу для робітників НКВС у Києві (проект будівлі арх. В. Ось­­мака), оформлення та обладнання аптеки для робітників НКВС і міліції (спів­авт.; обидва — 1936), внутр. оформлення та обладнання уряд. яхти «Дніпро» (1937), а також проект оформлення в кераміці вестибюля громад. будівлі (1945). Наукові дослідження: використання кераміки в арх-рі, художні промисли, житл. будівництво.

Завантажити статтю