Манько Григорій Єрофійович

МАНЬКО́ Григорій Єрофі­йович (псевд. — Ярошевич; 18(30). 11. 1885, с. Під­липне, нині Конотоп. міськради Сум. обл. — 13. 10. 1974, м. Торонто, провінція Онтаріо, Канада) — спів­ак (баритон), актор, режисер. Заслужений артист УРСР (1936). Навч. у Катеринодар. консерваторії (нині Краснодар, 1913–17; кл. М. Майне) та приватно у м. Майкоп (нині Респ. Адигея, 1917–20; обидва — РФ). Працював у муз.-драм. трупах І. Науменка, О. Суслова, І. Сагайдачного. Дебютував 1907 в укр. мандрів. трупі у С.-Пе­тер­­бурзі. 1925–28 — соліст Укр. держ. опери, водночас 1925–27 — актор Укр. нар. театру (обидва — Харків). Один із засн. Вінн. опери (1927). У 1929–33 ви­ступав у пере­сув. опер. театрах Він­ниці й Дні­пропетровська (нині Дні­про). 1932 у Він­ниці створив ансамбль укр. спів­аків та драм. акторів, у репертуарі якого була шевченкіана М. Лисенка. Від 1934 — соліст Київ. театру опери та балету ім. Т. Шевченка, 1943 — в Укр. театрі комедії та Укр. драм. теат­рі (обидва — Київ), де брав участь у ви­ставах «Назар Стодоля», «Невольник» М. Кропивницького за Т. Шевченком. 1943–44 ви­ступав у Коломий. окруж. театрі (нині Івано-Фр. обл.). 1944 емігрував до Німеч­чини, 1945 створив муз.-драм. театр «Ренесанс», який існував до кін. 1949. У 1950 пере­їхав до Канади, оселився у Він­ніпезі, де від­новив діяльність театру «Ренесанс». Від 1951 — у Торонто, керував Укр. нар. театром (до 1966), ви­ступав із сольними концертами, за­ймався пед. практикою. По­ставив опери «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Наталка Полтавка», «Майська ніч», «Тарас Бульба» М. Лисенка, оперету «Червона Шапочка» В. Без­коровайного, драму «Брат на брата» О. Лугового. Серед учнів — Н. Баумш, П. Радко, С. Сахно. 1936 зі­грав роль Возного в к/ф «Наталка Полтавка» (реж. І. Кавалерідзе, партнерами були М. Литвиненко-Вольгемут, І. Паторжинський, М. Платонов, С. Шкурат).

Завантажити статтю