Манько Григорій Єрофійович
МАНЬКО́ Григорій Єрофійович (псевд. — Ярошевич; 18(30). 11. 1885, с. Підлипне, нині Конотоп. міськради Сум. обл. — 13. 10. 1974, м. Торонто, провінція Онтаріо, Канада) — співак (баритон), актор, режисер. Заслужений артист УРСР (1936). Навч. у Катеринодар. консерваторії (нині Краснодар, 1913–17; кл. М. Майне) та приватно у м. Майкоп (нині Респ. Адигея, 1917–20; обидва — РФ). Працював у муз.-драм. трупах І. Науменка, О. Суслова, І. Сагайдачного. Дебютував 1907 в укр. мандрів. трупі у С.-Петербурзі. 1925–28 — соліст Укр. держ. опери, водночас 1925–27 — актор Укр. нар. театру (обидва — Харків). Один із засн. Вінн. опери (1927). У 1929–33 виступав у пересув. опер. театрах Вінниці й Дніпропетровська (нині Дніпро). 1932 у Вінниці створив ансамбль укр. співаків та драм. акторів, у репертуарі якого була шевченкіана М. Лисенка. Від 1934 — соліст Київ. театру опери та балету ім. Т. Шевченка, 1943 — в Укр. театрі комедії та Укр. драм. театрі (обидва — Київ), де брав участь у виставах «Назар Стодоля», «Невольник» М. Кропивницького за Т. Шевченком. 1943–44 виступав у Коломий. окруж. театрі (нині Івано-Фр. обл.). 1944 емігрував до Німеччини, 1945 створив муз.-драм. театр «Ренесанс», який існував до кін. 1949. У 1950 переїхав до Канади, оселився у Вінніпезі, де відновив діяльність театру «Ренесанс». Від 1951 — у Торонто, керував Укр. нар. театром (до 1966), виступав із сольними концертами, займався пед. практикою. Поставив опери «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Наталка Полтавка», «Майська ніч», «Тарас Бульба» М. Лисенка, оперету «Червона Шапочка» В. Безкоровайного, драму «Брат на брата» О. Лугового. Серед учнів — Н. Баумш, П. Радко, С. Сахно. 1936 зіграв роль Возного в к/ф «Наталка Полтавка» (реж. І. Кавалерідзе, партнерами були М. Литвиненко-Вольгемут, І. Паторжинський, М. Платонов, С. Шкурат).
Додаткові відомості
- Основні партії
- Батько («Катерина» М. Аркаса), Остап («Тарас Бульба» М. Лисенка), Карась («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Тугар Вовк («Золотий обруч» Б. Лятошинського), Ігор («Князь Ігор» О. Бородіна), Амонасро («Аїда» Дж. Верді), Тоніо («Паяци» Р. Леонкавалло), Ескамільо («Кармен» Ж. Бізе), Скарпіа («Тоска» Дж. Пуччіні).
Рекомендована література
- Маценко П. Концерт новоствореного ансамблю театру «Ренесанс» // Новий шлях. 1950, 5 квіт.;
- Лантух С. Корифей сцени Ярошевич-Манько // Вісті. 1970. № 2;
- Помер корифей української сцени Григорій Манько-Ярошевич: [Некролог] // Гомін України. 1974, 2 листоп.;
- Гайдабура В. Театр, захований в архівах. К., 1998;
- Житкевич А. Розсіяні світами. Т. 1. Т., 2015.
Завантажити статтю
