Маргулян Арнольд Евадійович

МАРГУЛЯ́Н Арнольд Еваді­йович (справж. — Маргуліс; 01(13). 04. 1879, Київ — 15. 07. 1950, м. Свердловськ, нині Єкатеринбург, РФ) — диригент, педагог. Професор (1942). Народний артист УРСР (1933), РРФСР (1944). Сталінcька премія (1946). Системат. муз. освіти не здобув. Від 1888 навч. гри на скрипці у А. Фідельмана та Е. Млинарського (Одеса). 1896 почав твор. шлях суфлером і скрипалем в Одес. опері, де навч. диригуван­ню у гол. диригента Й. Прібіка. 1902–04 — хор­мейстер і диригент опер. театрів у Пермі (РФ) та Свердловську, 1904–06 — в Харкові, згодом працював у театрах Одеси, Тифліса (нині Тбілісі) та ін. міст. 1912–22 — диригент Театру муз. драми та Нар. дому в С.-Пе­тербурзі, 1922–24 — в Свердловську, 1924–25 — Києві, 1925–26 — Одесі, 1926–27 — гол. диригент у Києві. 1 жовтня 1926 оперою «Аїда» Дж. Верді від­крив Держ. укр. оперу, де по­ставив також «Золотого пів­ника» М. Римського-Корсакова та «Нюрнберзьких мейстерзінґерів» Р. Ваґнера, ви­ступав як симф. диригент. 1927 ви­вчав технологію сучас. опер. сцени в Берлін. опері. 1927–37 — гол. диригент і худож. кер. опери в Харкові, де серед ін. по­ставив опери «Купало» А. Вахнянина (вперше на опер. сцені), «Золотий обруч» Б. Лятошинського, «Броненосець “Потьомкін”» О. Чишка, «Роз­лом» В. Фемеліді, «Вільгельм Телль» Дж. Рос­сіні, «Турандот» Дж. Пуч­чіні, «Валькірія» і «Лоенґрін» Р. Ваґнера, «Долина» Е. Альбера, «Борис Годунов» М. Мусоргського, «Гуґеноти» Дж. Мейєрбера, «Князь Ігор» О. Бородіна, «Царева наречена», «Снігуронька» М. Римського-Корсакова, «Фауст» Ш. Ґуно. Ви­ступав як симф. диригент (1928 від­булася харків. премʼє­­ра 2-ї симф. Л. Ревуцького, 1929 — київ. премʼєра Сюїти на укр. теми Ю. Мейтуса). 1937–50 — гол. диригент і худож. кер. Свердлов. театру опери і балету. М. був одним з най­авторитет. опер. диригентів свого часу. Великий диригент. темперамент по­єд­нував з витонченим нюансува­н­ням і фразува­н­ням опер. партитури, значну увагу приділяв роботі зі спів­аками. Викладав у Київ. та Харків. муз.-драм. ін­ститутах, від 1937 — в Урал. консерваторії. Автор симф. творів, пʼєс для скрипки, віолончелі, романсів на сл. І. Сєверяніна, С. Надсона, М. Лохвицької, ст. «Про під­готовку й проведе­н­ня репетицій диригентом оркестру» // «Музика масам», 1928, № 3–4; «Вечір української симфонічної музики» // «Нове мистецтво», 1928, № 12.

Завантажити статтю