Млинарський Еміль
МЛИНА́РСЬКИЙ Еміль (Młynarski Emil; 18. 07. 1870, с. Кібарти, нині місто Мар’ямпольс. пов., Литва — 05. 04. 1935, Варшава) — польський скрипаль, композитор, диригент. Закін. С.-Петербур. консерваторію (1890; кл. скрипки Л. Ауера, композиції — А. Лядова, камер. ансамблю — Л. Бема). 1889–90 — концертмейстер оркестру і учасник Струн. квартету РМТ у С.-Петербурзі; 1893–97 — концертмейстер оркестру Одес. опер. театру, викл. Одес. муз. училища. Від 1897 мешкав і працював у Варшаві: 1898–99 — керівник оркестру Великого театру, 1904–14 — директор Муз. інституту, водночас худож. кер. філармонії. Диригував оркестрами у С.-Петербурзі (1905–06), Москві (1914, 1917–18), Лондоні, Единбурзі (1911–16). У 1918 повернувся до Варшави: 1919 — директор місц. консерваторії, 1919–29 — худож. кер. і диригент Великого театру. Від 1929 — декан оркестр. і опер. відділів Кертіс. інституту музики (м. Філадельфія, шт. Пенсильванія, США), дир. Філадельфій. опери. Від 1931 — диригент оркестру Великого театру у Варшаві, Нац. філармонії та Польс. радіо. 1934 був обраний головою Об’єдн. польс. композиторів. Концертував у Варшаві, Познані, Лодзі, Кракові та Львові. Серед творів — опери «Ліґія», «Літня ніч» (1924); для симф. оркестру — симф. «Полонія», 2 концерти для скрипки з оркестром, п’єси для скрипки і фортепіано, зокрема мазурки, «Слов’янська колискова»; для фортепіано — Соната, польс. танці та ін. Серед учнів — П. Коханьський, Л. Любошиць.
Завантажити статтю
