Млинарський Еміль
Визначення і загальна характеристика
МЛИНА́РСЬКИЙ Еміль (Młynarski Emil; 18. 07. 1870, с. Кібарти, нині місто Мар’ямпольського пов., Литва — 05. 04. 1935, Варшава) — польський скрипаль, композитор, диригент. Закінчив С.-Петербурзьку консерваторію (1890; кл. скрипки Л. Ауера, композиції — А. Лядова, камерного ансамблю — Л. Бема). 1889–90 — концертмейстер оркестру і учасник Струнного квартету РМТ у С.-Петербурзі; 1893–97 — концертмейстер оркестру Одеського оперного театру, викладач Одеського музичного училища. Від 1897 мешкав і працював у Варшаві: 1898–99 — керівник оркестру Великого театру, 1904–14 — директор Музичного інституту, водночас художній керівник філармонії. Диригував оркестрами у С.-Петербурзі (1905–06), Москві (1914, 1917–18), Лондоні, Единбурзі (1911–16). 1918 повернувся до Варшави: 1919 — директор місцевої консерваторії, 1919–29 — художній керівник і диригент Великого театру. Від 1929 — декан оркестрового та оперного відділів Інституту музики ім. Кертіса (м. Філадельфія, шт. Пенсильванія, США), директор Філадельфійської опери. Від 1931 — диригент оркестру Великого театру у Варшаві, Національної філармонії та Польського радіо. 1934 обраний головою Об’єднання польських композиторів. Концертував у Варшаві, Познані, Лодзі, Кракові та Львові. Серед творів — опери «Ліґія», «Літня ніч» (1924); для симфонічного оркестру — симфонія «Полонія», 2 концерти для скрипки з оркестром, п’єси для скрипки і фортепіано, зокрема мазурки, «Слов’янська колискова»; для фортепіано — Соната, польські танці та ін. Серед учнів — П. Коханьський, Л. Любошиць.
Рекомендована література
Завантажити статтю
