Мардак Всеволод-Степан

МАРДА́К Всеволод-Степан (10. 07. 1926, м. Вашківці, нині Вижниц. р-ну Чернів. обл. — 11. 08. 2015, м. Кельн, Німеччина) — громадсько-політичний діяч, меценат. 1937 вступив до Чернів. гімназії, з поч. рад. окупації Буковини 1940 разом із родиною виїхав на еміграцію. У травні 1945 мобілізов. до нім. армії, потрапив у полон, перебував у таборах для переміщ. осіб, середню освіту завершив у м. Лінц (Австрія). 1950–53 навч. в Інституті політ. дослідж. (Париж), здобув ступ. магістра політології. У Франції брав активну участь у студент. житті, співпрацював із париз. г. «Українське слово», входив до укр. масон. ложі. 1954 вступив до Європ. інституту Саар. університету (Німеччина), після його закін. очолив відділ зовн. зв’язків Саар. університету. 1968 здійснив поїздку до Румунії, під час якої намагався передати до Буковини видання ОУН, однак був заарешт. румун. спецслужбами й засудж. до 2-х р. ув’язнення умовно (провів у тюрмі 4 місяці). 1967–91 — директор наук. б-ки і архіву Федерал. інституту сх.-європ. і міжнар. студій (Кельн). Довголіт. провідник ОУН у Німеччині. Від 1991 організовував запрошення укр. науковців і митців для участі у конф. та стажуваннях за кордоном, надавав фінанс. допомогу громад. організаціям. Автор спогадів «Моє життя» ([Б. м.], 2013).

Літ.: Кучерук О. Всеволод Степан Мардак. Згадуючи «незлим тихим словом...» // Укр. слово–Літаври. 2015. № 8.

О. С. Кучерук