Маржиналізм

Визначення і загальна характеристика

МАРЖИНАЛІ́ЗМ (від франц. marginale — додатковий) — напрям економічної теорії, прихильники якого вважають економіку системою вза­­ємопов’язаних господарюючих суб’єктів, а всі економічні процеси пояснюють за допомогою використання граничних величин, що характеризують не стільки сутність явищ, скільки їхню кількісну зміну. Маржиналісти досліджують зміну певної величини при зміні ін. величини на одиницю. Відповідно до цього всі екон. явища вивчають і оцінюють з погляду окремого господарюючого суб’єкта. Цей напрям економіки розглядає граничні екон. величини як взаємо­­пов’язані явища екон. системи на рівні фірми і галузі, тому його вважають однією із найважливіших методол. засад мікроекономіки, а гранич. аналіз, розроблений теорією М., — одним із методів мікроекон. науки. М. засн. у 1870-х рр. економістами австр. школи К. Менґером, Ф. фон Візером, Е. фон Бем-Баверком, а також англ. економістом В.-С. Джевонсом і франц. — Л. Вальрасом. Крім австр. школи гранич. корисності, до осн. шкіл М. належать кембридж. школа (А. Маршалл), амер. школа, що представлена Граничної продуктивності теорією (Дж. Кларк), матем. школа (К. Вікселль, Г. Кассель). Осн. категоріями М. є гранична корисність, гранич. продукт, гранич. дохід, граничні витрати, які широко використовують у мікроекономіці для аналізу поведінки фірм, домогосподарств, держави. Гол. методол. принципи М.: ідеол. нейтральність аналізу, звільнення його від впливу ідеології та відокремлення від конкретно-екон. дисциплін (саме маржиналісти, починаючи з В.-С. Джевонса і А. Маршалла, почали використовувати замість терміна «політекономія» нейтральніший — «eкономі­­ка»), перегляд предмета дослідж. (провідною стає проблема рац. розподілу обмежених ресурсів, що мають альтернативні можливості використання), методол. індивідуалізм (пояснення екон. явищ поведінкою окремих індивідів, розгляд суспільства як сукупності індивідів, економіки — як системи взаємозалеж. суб’єктів господарювання, а екон. закономірностей — як наслідку взаємодій індивід. рішень, що ґрунтуються на вільному виборі су­­б’єктів), статич. підхід, екон. раціональність (максимізація су­­б’єктами господарювання своїх цілей: корисності для споживачів і прибутку для виробників), гранич. аналіз, математизація (широке використання матем. методів). М. виник як відповідь на глибокі якісні зміни екон. дійс­ності, що відбулися в остан. третині 19 ст., зокрема посилення монопол. тенденцій, інтернаціоналізація ринків, поява складніших форм господарювання та взаємовідносин між виробником і споживачем. Як нова парадигма екон. мислення, М., на відміну від класич. теорії, змістив проблематику від виробництва і розподілу в бік споживання та обміну (цей період називають «маржинал. революцією» в екон. теорії). Методол. інструментарій М. дозволив зняти питання про первинність і вторинність екон. категорій завдяки наданню переваги функціонал. підходу над причинно-наслідковим. Функціонал. підхід маржиналістів став найважливішим засобом аналізу, перетворивши екон. теорію в точну науку.

Завантажити статтю