Маржиналізм

МАРЖИНАЛІ́ЗМ (від франц. marginale — додатковий) — напрям економічної теорії, прихильники якого вважають економіку системою вза­­ємоповʼязаних господарюючих субʼєктів, а всі економічні процеси пояснюють за допомогою викори­ста­н­ня граничних величин, що характеризують не стільки сутність явищ, скільки їхню кількісну зміну. Маржиналісти досліджують зміну певної величини при зміні ін. величини на одиницю. Від­повід­но до цього всі екон. явища ви­вчають і оцінюють з по­гляду окремого господарюючого субʼєкта. Цей напрям економіки роз­глядає граничні екон. величини як взаємо­­повʼязані явища екон. системи на рівні фірми і галузі, тому його вважають однією із найважливіших методол. засад мікроекономіки, а гранич. аналіз, роз­роблений теорією М., — одним із методів мікроекон. науки. М. засн. у 1870-х рр. економістами австр. школи К. Менґером, Ф. фон Візером, Е. фон Бем-Баверком, а також англ. економістом В.-С. Джевонсом і франц. — Л. Вальрасом. Крім австр. школи гранич. корисності, до осн. шкіл М. належать кембридж. школа (А. Маршалл), амер. школа, що пред­ставлена Граничної продуктивності теорією (Дж. Кларк), матем. школа (К. Вікселль, Г. Кас­сель). Осн. категоріями М. є гранична корисність, гранич. продукт, гранич. дохід, граничні витрати, які широко використовують у мікро­економіці для аналізу поведінки фірм, домогосподарств, держави. Гол. методол. принципи М.: ідеол. нейтральність аналізу, звільне­н­ня його від впливу ідеології та від­окремле­н­ня від конкретно-екон. дисциплін (саме маржиналісти, починаючи з В.-С. Джевонса і А. Маршал­ла, почали використовувати замість терміна «політ­економія» нейтральніший — «eкономі­­ка»), пере­гляд предмета дослідж. (провід­ною стає про­блема рац. роз­поділу обмежених ресурсів, що мають альтернативні можливості викори­ста­н­ня), методол. індивідуалізм (поясне­н­ня екон. явищ поведінкою окремих індивідів, роз­гляд су­спільства як сукупності індивідів, економіки — як системи взаємозалеж. субʼєктів господарюва­н­ня, а екон. закономірностей — як наслідку взаємодій індивід. рішень, що ґрунтуються на вільному виборі су­­бʼєктів), статич. під­хід, екон. раціональність (максимізація су­­бʼєктами господарюва­н­ня своїх цілей: корисності для споживачів і прибутку для виробників), гранич. аналіз, математизація (широке викори­ста­н­ня матем. методів). М. виник як від­повідь на глибокі якісні зміни екон. дійс­ності, що від­булися в остан. третині 19 ст., зокрема посиле­н­ня монопол. тенденцій, інтернаціоналізація ринків, поява складніших форм господарюва­н­ня та взаємовід­носин між виробником і споживачем. Як нова парадигма екон. мисле­н­ня, М., на від­міну від класич. теорії, змістив про­блематику від виробництва і роз­поділу в бік спожива­н­ня та обміну (цей період називають «маржинал. революцією» в екон. теорії). Методол. інструментарій М. до­зволив зняти пита­н­ня про первин­ність і вторин­ність екон. категорій завдяки на­дан­ню пере­ваги функціонал. під­ходу над причин­но-наслідковим. Функціонал. під­хід маржиналістів став найважливішим засобом аналізу, пере­творивши екон. теорію в точну науку.