Маринович Мирослав Франкович

Визначення і загальна характеристика

МАРИНО́ВИЧ Мирослав Франкович (04. 01. 1949, с. Комаровичі Старосамбір. р-ну Львів. обл.) — учасник правозахисного руху, релігіє­знавець. Премії ім. В. Марченка (1995), Укр. асоц. незалеж. твор. інтелігенції ім. В. Стуса (2009). Ордени «За мужність» 1-го ступеня (2006), Свободи (2008), князя Ярослава Мудрого 5-го ступ. (2017). Закін. Львів. політех. інститут (1972). Під час навч. критикував рад. політику, через що потрапив під нагляд КДБ. Від 1974 працював тех. ред. ж. «Початкова школа» та у видавництві «Техніка» (обидва — Київ), звідки його звільнили за вказівкою з КДБ. У листопаді 1976 разом із М. Матусевичем став одним із чл.-засн. Укр. Гельсин. групи. За правозахисну діяльність неодноразово затримувався міліцією, зазнавав залякувань і погроз. У березні 1977 на вечорі пам’яті Т. Шевченка у Київ. філармонії несподівано вийшов на сцену із М. Матусевичем й ініціював самодіял. спів «Заповіту». 23 квітня того ж року заарешт., 27 березня 1978 за звинуваченням у проведенні антирад. агітації і пропаганди засудж. до 7-ми р. таборів суворого режиму і 5-ти р. заслання. Покарання відбував у Перм. обл. (РФ), брав участь в акціях протесту та голодуваннях. 1978 як в’язня сумління його взяла під свій захист організація «Міжнар. амністія». Від 1984 — на засланні у Казахстані. У березні 1987 звільнений. Мешкав у м. Дрогобич (Львів. обл.), від 1990 — кор. г. «Галицька зоря». Засн. першої у СРСР групи «Міжнар. амністія» (1991), голова Укр. асоц. «Міжнар. амністія» (1993–98). Стажувався у Центрі з вивчення прав людини Колумбій. університету (США, 1996–97). Від 1997 — директор Інституту релігії і суспільства, від 2000 — віце-дир. із зовн. зв’язків, від 2005 — перший віце-ректор Укр. катол. університету (Львів). Досліджує історію християнства, проблеми релігіє­знавства та захисту прав людини.

Завантажити статтю