Матусевич Микола Іванович
Визначення і загальна характеристика
МАТУСЕ́ВИЧ Микола Іванович (19. 07. 1946, с. Матюші Білоцерк. р-ну Київ. обл.) — учасник правозахисного руху. Чоловік О. Гейко-Матусевич. Орден «За мужність» 1-го ступеня (2006). Навч. на істор. факультеті Київ. університету, звідки 1973 відрах. за «неуспішність» (насправді за симпатії до репресов. укр. інтелігенції). Працював ред. у видавництві мед. літ-ри у Києві. У листопаді 1976 разом із М. Мариновичем став одним із чл.-засн. Укр. Гельсин. групи. Після арешту М. Руденка і О. Тихого підписав листа до урядів країн-учасниць Гельсин. угоди на їхній захист із проханням посприяти звільненню. У березні 1977 на вечорі пам’яті Т. Шевченка у Київ. філармонії несподівано вийшов на сцену із М. Мариновичем й ініціював самодіял. спів «Заповіту». 23 квітня того ж року заарешт., 27 березня 1978 за звинуваченням у антирад. агітації і пропаганді засудж. до 7-ми р. таборів суворого режиму і 5-ти р. заслання. Покарання відбував у Перм. обл. (РФ). Підписував листи та звернення, брав участь у голодівках і страйках на знак протесту проти порушень прав в’язнів. 5 жовтня 1980 засудж. до 3-х р. тюрем. ув’язнення і перевед. до Чистопол. тюрми, заслання відбував у Читин. обл. (обидва — РФ). 1989 звільнений. Вів програму «Права людини» на радіо «Свобода», працював у г. «Дзеркало тижня».
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
