Марітчак Олександр
МАРІТЧА́К Олександр (псевд. — О. Орлич; 18. 09. 1887, м. Стрий, нині Львів. обл. — 01. 10. 1981, м. Детройт, шт. Мічиґан, США) — правознавець, громадсько-політичний діяч. Дійсний член НТШ (1918). Закін. гімназію у м. Ясло (нині Підкарп. воєводства, Польща), навч. у Львів. і Ґрац. (Австрія) університетах. 1910 здобув докторат із права. Працював адвокатом, 1918 відкрив власну адвокат. контору в м. Рудки (нині Самбір. р-ну Львів. обл.). Після проголошення ЗУНР обраний комісаром Рудків. пов. і чл. Укр. нац. ради. Під час окупації Галичини поляками виїхав з урядом ЗУНР до Відня, де був радником укр. військ.-санітар. місії при посольстві ЗУНР. 1921 — нач. відділу при Держ. секретаріаті внутр. справ уряду президента ЗУНР Є. Петрушевича; 1922–23 — співзасн. і ген. секр. Зх.-укр. товариства Ліги Націй (брав участь у багатьох міжнар. конф.). Вивчав філософію і міжнар. право у Віден. університеті. 1923 відкрив адвокат. канцелярію у Львові. Член правління Союзу укр. адвокатів (1924–39). Виступав захисником у низці політ. процесів, зокрема 1932 разом із В. Старосольцем був оборонцем В. Біласа (див. Данилишина і Біласа Справа), значну увагу приділяв правам української мови у судочинстві. Водночас до 1925 читав лекції у Львів. таєм. укр. університеті; 1939–41 — завідувач кафедри міжнар. права Львів. університету. 1944 виїхав до Німеччини. Викладав право в Укр. високій екон. школі (Мюнхен), був адвокатом українців із таборів для переміщ. осіб у амер. військ. судах. 1949 емігрував до США. Мешкав у Детройті, брав активну участь у громад. житті, очолював місц. відділ товариства «Самопоміч», вміщував публікації в укр. й іншомов. часописах. Укр. тех. інститут (Нью-Йорк) надав йому вчене звання звич. проф. міжнар. права.
Рекомендована література
- Помер св. п. проф. д-р Олександер Марітчак // Свобода. 1981, 6 жовт.
Завантажити статтю
Людина 
