Маркел

МАРКЕ́Л (Попель Маркіян (Марцель) Онуфрійович; 31. 12. 1825, с. Медуха, нині Галиц. р-ну Івано-Фр. обл. — 29. 09. 1903, С.-Пе­тербург) — церковний діяч РПЦ. Походив з укр. шляхет. роду. Навч. у гімназіях м. Бучач (нині Терноп. обл.) і Станіслав (нині Івано-Франківськ), студіював філософію в Чернів. університеті, теологію — у Львів. і Віден. університетах. Від 1849 викладав у школі у Львові. Рукопоклад. 1850 у греко-катол. обряді. Від 1851 очолював парафію в Бучачі. 1852 отримав посаду катехита й учителя укр. («руської») мови у гімназії в Тернополі. Від 1859 — викладач академ. гімназії, від 1862 — 2-ї (нім.) гімназії у Львові. Займався літ. творчістю: переклав з нім. мови драму «Немира» (1853; під псевд. С. Онуфрієвич), написав істор. думу «Іван Халдеєвич, воєвода Звенигородський», вірші «Галич», «Пісні нічного сторожа», «Лиш з вірою» та ін. (опубл. в г. «Зоря Галицька»), статті «Боян півця Ігоревого єсть Іоанн Несторович», «Причини мирного і скорого розширення віри Христової на Русі» (г. «Вісник для Русинів Австрійської імперії») тощо. Ред. кн. «Моральне богослов’я», «Католицька моральність» (обидві — 1857), «Скорочена літургіка» (1862), «Широка літургіка» (1863), «Сто образків: сто прикладів з природи для читання юнацтва» (1865), а також г. «Неділя» (1865–66). Перебуваючи під впливом москвофільства, наполегливо відстоював ідею «чистоти» греко-сх. обряду. 1866 переїхав у Рос. імперію, отримав у м. Холм (нині Польща) посади викл. греко-катол. духов. семінарії і катехита у гімназії. 1868 став референтом Холм. греко-катол. консисторії та поступово проводив діяльність на користь РПЦ. Із призначенням 1871 адміністратором Холм. греко-катол. єпархії відкрито підтримав уряд. курс на переведення вірних єпархії в православ’я. Причетний до Пратулин. трагедії: у січні 1874 посланий ним у с. Пратулин (нині Люблін. воєводства, Польща) священик змушував місц. греко-католиків перейти в православ’я та віддати ключі від церкви, а коли вони відмовилися, викликав роту солдатів, які відкрили вогонь по людях, внаслідок чого 13 осіб загинули й майже 180 були поранені. У зв’яз­­ку з цією подією папа Пій ІХ видав буллу, в якій назвав М. «брехливим церковним правителем, не гідним духовного сану» і відлучив від катол. Церкви. У лютому 1875 М. підписав акт про воз­з’єднання Холм. греко-катол. єпархії з РПЦ, у липні хіротонізов. і став єпископом Люблінським, вікарієм Холм.-Варшав. єпархії. Від 1878 — єпископ Подільський і Брацлавський, від 1882 — Полоцький і Вітебський. 1889 позбавлений єпархії та признач. чл. Синоду РПЦ, але титулу архієпископа так і не отримав. В укр. історію М. увійшов як діяч, який проводив шовініст. церк. політику в інтересах Рос. імперії.

Рекомендована література

1. Федорів Ю. Історія церкви в Україні. Л., 2001;
   Google Scholar Internet
2. Драбчук І. Із Медухи до Петербурзького Синоду // Галиц. слово. 2010, 22 трав.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю