Марков Георгій Мокійович

Визначення і загальна характеристика

МА́РКОВ Георгій Мокійович (Марков Георгий Мокеевич; 06(19). 04. 1911, с. Ново-Кусково, нині Томської обл., РФ — 25. 09. 1991, Мос­­ква) — російський письменник, драматург, громадський діяч. Член СП СРСР (1943). Двічі Герой Соц. Праці (1974, 1984). Сталін. (1951) та Ленін. (1976) премії. Премії УРСР ім. П. Тичини (1981), РРФСР ім. братів Васильєвих (1984) і золота медаль ім. О. Дов­женка (1983) — за сценарій к/ф «Наказ: перейти кордон» (1982). Державні нагороди СРСР. Навч. у Томському університеті (1930–32). У роки 2-ї світової війни — кор. г. «На боевом посту» Забайкал. військ. округу. Перебував на редактор. роботі в Іркутську (РФ); від 1956 — на керів. посадах у СП СРСР, зокрема 1977–86 — її голова. 1979–87 — голова Комітету з Ленін. і Держ. премій СРСР у галузі літ-ри, мистецтва і архітектури. У своїй творчості М. порушував суспільно-політ. і морал.-етич. питання, прагнучи розв’язати їх на матеріалі воєн. і післявоєн. життя з позицій соцреалізму. Домінантною є тема Сибіру: романи у 2-х кн. «Стро­­говы» (1939–46) — про клас. розшарування сибір. села, боротьбу за рад. владу, «Соль земли» (1955–60), який фактично є продовженням попереднього, «Сибирь» (1969–73) — про збереження багатств краю для нащадків. Темі спадкоємності поколінь присвятив романи «Отец и сын» (ч. 1–2, 1963–64), до якого увійшло чимало автобіогр. матеріалу, «Грядущему веку» (кн. 1–2, 1981–82). Автор повістей «Солдат пехоты» (1947–48), «Моя военная пора» (1979) — на воєнну тематику, «Завещание» (1975), «Тростинка на ветру» (1977) — морал.-етичну проблематику, а також п’єс «Беспощадное лето» (1967), «Вызов» (1980) тощо. Значну частину його творів екранізовано, усі опубл. у Москві. У доробку — нариси, розвідки з питань літ-ри, статті про письменників, зокрема про Т. Шевченка, М. Рильського, О. Гончара, М. Стельмаха, Є. Гуцала. Окремі твори М. українською мовою переклали Л. Ященко, А. Трипільський, О. Бандура, П. Перебийніс.

Завантажити статтю