Марков Євген Львович

МА́РКОВ Євген Львович (Марков Евгений Львович; 26. 09(08. 10). 1835, маєток Олександрівка Щиг­­ров. пов. Курської губ., Росія — 17(30). 03. 1903, м. Воронеж, похов. у маєтку Патепник Щигров. пов. Курської губ.) — російський прозаїк, публіцист, критик і етнограф. Закін. Харків. університет (1857). Працював викл. у гімназії в Тулі (1859–65), дир. Сімфероп. гімназії та нар. училищ у Таврій. губ. (1865–70). Від 1870 — у відставці, виїхав з Криму, жив у родин. маєтку, очолював Щигров. земську управу. Повернувшись на службу, керував воронез. відділ. Дворян. і Селян. банків (від 1887). Дебютував нарисом «Ушан. Отрывок из воспоминаний детства» («Русский вестник», 1858). Друкувався у ж. «Отечественные записки», «Дело», «Вестник Европы», «Новое время». У публіцист. статтях виступав проти формал. характеру рос. судочинства. Численні мандрівки М. знайшли відображення у його дорож. записках: «Очерки Крыма» (С.-Пе­тербург, 1872; 1884; С.-Пе­тер­­бург; Москва, 1902; 1906; Сф., 1995), «Очерки Кавказа» (С.-Пе­тербург; Москва, 1887; 1904; 1913), «Путешествие на Восток: Царь-град и Архипелаг. В стране фараонов» (С.-Пе­тербург, 1890–91), «Очерк замечательнейших древностей Воронежской губернии» (Воронеж, 1891, спів­авт.), «Путешествие по Святой Земле: Иерусалим и Палестина, Самария, Галилея и берега Малой Азии» (1891), «Россия в Средней Азии: Очерки путешествия по Закавказью, Туркмении, Бухаре, Самаркандской, Ташкентской и Ферганской областям, Каспийскому морю и Волге» у 2-х т. і 6-ти ч. (1901), «Путешествие по Сербии и Черногории» (1903; усі — С.-Пе­тербург). 2007 у Воронежі видано зб. дорож. записок «В стране Белых гор: Поездка в Дивногорье». Питанням відродження Крим. краю присвятив роман у 2-х т. «Берег моря» (С.-Пе­тербург; Москва, 1880), а також численні статті у періодиці.

Завантажити статтю